ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ З НАВЧАЛЬНОГО МОДУЛЯ « НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС »

  

 ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ З НАВЧАЛЬНОГО МОДУЛЯ

« НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС »

Історія розвитку настільного тенісу в світі

Відомості про виникнення та розвиток настільного тенісу дуже суперечливі: одні дослідники вважають, що ця гра з ракеткою та м’ячем започаткована в Англії, інші стверджують, що батьківщиною є Японія та Китай.

У ХVІ столітті в Англії та Франції виникла гра без певних правил. Грали м’ячем з пір’їнами. Згодом з’явився гумовий м’яч. Збереглися тогочасні малюнки, на яких зображено гравців з ракетками, що схожі на сучасні у великому тенісі. Потім із відкритих майданчиків гра перемістилася до приміщень. Грали спочатку на підлозі, потім – на двох столах, що були розташовані на деякі відстані один від одного. Пізніше столи поставили поруч, а між ними натягли сітку. Простий інвентар і невеликі розміри майданчика давали змогу грати будь-де.

У ХІХ столітті ця гра з’явилася в Російській імперії. 1860 року в Петербурзі відкрито клуб «Крикету і лаун-тенісу», де переважно грали у волан, лапту, тамбурін або жьо-де-пом ( гра з ракетками без ручки, що стала попередником настільного тенісу).

Перші правила гри створено в Англії. За ними одну партію проводили до 30 очок. Своєрідною була форма учасників: вони мали вечірній одяг (жінки в довгих сукнях, чоловіки в смокінгах). Активізував подальший розвиток настільного тенісу винахід французького інженера Джеймса Рібса (1894), який створив цілулоїдний м’яч. Поступово змінювалася форма ракетки та матеріал, з якого їх виготовляли. З’явилися фанерні ракетки, вага яких зменшилася майже втричі. Скорочена ручка зумовила необхідність по-новому тримати ракетку.  Почали застосовувати нові методи обклеювання її ігрової поверхні: пергамент, шкіра, велюр. Автором цих модифікацій був англієць Е.Руд.

1891 року англієць запатентував гру, що здобула назву «пінг-понг». Ця назва походить від характерного звуку пробкового м’яча, що відбивається від стола та ракетки. 1900 року проведено перші офіційні змагання, 1901 року відбулися перші офіційні міжнародні змагання (турнір в Індії).

Із Англії гра швидко поширилася Європою, у Берліні на Вікторія-плац навіть відкрили кафе «Пінг-понг». Це зумовило необхідність створення міжнародної організації, що становила б єдині правила гри. За ініціативи доктора Георга Лемана (Німеччина), 6 січня 1926 року було засновано Міжнародну федерацію настільного тенісу (ITTF). Почесним її головою  став Айвар Монтег’ю – відомий англійський літератор, громадський діяч, який згодом став лауреатом міжнародної премії «За зміцнення миру на планеті».

Перший конгрес ITTF і перший чемпіонат світу відбулися в Лондоні у 1927 році. У змаганнях брали участь спортсмени Англії, Австрії, Чехословаччини, Німеччини, Угорщини, Данії, Швеції, Уельсу та Індії. Боротьба відбувалася у чотирьох розрядах: одиночних (чоловіки та жінки), парних (чоловіки) і змішаних. Із 1928 року в змаганнях беруть участь жіночі пари.

Відтоді чемпіонат світу проводять один раз на два роки водночас з чемпіонатом Європи. Згодом почали проводити чемпіонати  Азії та Африки.

Цей вид спорту зазнав підйому в 1930-х роках. Завдяки бурхливому розвитку промисловості та появі нових матеріалів, що були застосовані в спорті, якісно змінився спортивний інвентар. Почали використовувати пористу губчасту гуму для накладок на ігрові поверхні ракетки. До цього гра відбувалася поблизу столу плоскими ударами. Завдяки підвищеному зчепленню ракетки з м’ячем, з’явилася можливість надавати йому значно більших обертів, змінилася траєкторія польоту м’яча. Гравці почали діяти активніше, гра збагатилася стрімкими переміщеннями та серійними ударами.

Це вплинуло на техніку й тактику гри, тому виникла необхідність змінити й правила. 1936 року ITTF ухвалено рішення змінити назву гри на «настільний теніс».

Перший період, що відзначався простими технічними елементами (тривале перекидання м’яча), поступився періоду різнопланових засобів атаки та захисту. Але сильнішими на той час залишалися гравці захисного стилю.

Для того щоб виграти очко, потребувалося багато часу. Траплялися випадки, коли гра тривала до 8 год (гру Хагенауера (Франція) і Холдбергерга (Румунія) 1934 визнана най тривалішою за всю історію настільного тенісу).

1936 року тривалість зустрічі була обмежена 1 год, пізніше – до 20 хв. Висота сітки зменшилася з 17 до 15,25 см; було встановлено стандарт на висоту ігрової поверхні столу – 76 см від рівня підлоги; гравцям заборонили підкручувати  м’яч пальцями. Ці зміни дали перевагу нападу, унаслідок цього з’явилися гравці нового атакувального  стилю, які застосовували удари ліворуч і праворуч, контргру в середній зоні та ін.

У СРСР настільний теніс поширився після Великої Вітчизняної війни. В Єдиній Усесоюзній спортивній класифікації 1949 року було передбачено виконання спортивних розрядів і звання «Майстра спорту» з настільного тенісу. 1954 року Україна в складі СРСР стала членом ITTF.

Новий період у розвитку настільного тенісу почався з 1952 року, коли на міжнародній арені з’явилися японські тенісисти, які не лише застосовували нове покриття ракетки, а й своєрідний хват. Їх система гри так само виявилася незвичайною: вони виконували один основний елемент техніки (накат праворуч), що був доведений до віртуозної точності, завдяки чому вони впевнено перемагали.

1959 року на чемпіонаті світу японські тенісисти застосовували новий удар – топ-спін, що призвело до докорінної зміни тактики гри.

1969 року жіноча збірна СРСР виборола перше місце на чемпіонаті світу. На першості Європи 1970 року  радянські спортсменки також виступили успішно, а Зоя Руднова стала чемпіонкою.

1988 року настільний теніс включено до програми Олімпійських ігор (індивідуальні та парні зустрічі). 2008 року парні зустрічі змінено на командні. Також 2008 року настільний теніс включений до програми Паралімпійських ігор.

Історія розвитку Настільного тенісу в Україні

Піонерами розвитку настільного тенісу в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть були ентузіасти з Галичини, Буковини та Закарпаття, чиї території до 1918 року були складовими Австро-Угорської імперії, куди ця гра потрапила з Англії. У 1960-х роках настільний теніс став одним із наймасовіших видів спорту. Перший усесоюзний турнір із цієї гри відбувся у Москві 1950 року, 1951 року проведено перші чемпіонати СРСР та України.

Радянські тенісисти вперше з’явилися на європейських чемпіонатах 1958 року, – на світових 1961року. Найтитулованішим представником України є киянка Світлана Федорова-Дринберг – 2-разова чемпіонка світу, 3-разова – Європи, 8-разова – СРСР. Також успішно виступали львів’янин Анатолій Строкатов – срібний та бронзовий призер чемпіонату світу, 2-разовий чемпіон Європи; харків’янка Олена Ковтун – 2-разова чемпіонка Європи (у парі та команді). Їх підготували відомі тренери Ф. Савранський, Б. Шафір,                      В. Тульчинський та ін.

2008 року чоловіча збірна України на командному чемпіонаті світу, посівши друге місце в першому дивізіоні, здобула путівку до вищого. А донецька чоловіча команда «Норд» стала бронзовим призером Кубка європейської федерації.

Настільний теніс розвивають в усіх областях. У 270 відділень ДЮСШ і СДЮСШОР, трьох училищах фізичної культури, двох школах вищої спортивної майстерності регулярно тренуються згідно зі статистичними даними 18 731 тенісист. З ними займаються 589 тренерів.

Щороку в Україні проводять особистий і клубний чемпіонати та розіграш Кубка України. У клубному чемпіонаті України беруть участь 173 команди, що поділені на суперлігу, вищу, чотири регіональні та дитячу ліги. Також проводять ТОП-12 поміж найсильніших тенісистів України, міжнародний турнір «Ukraine Nord Open», що дають можливість не лише визначати найкращих, але й відібрати кандидатів до збірних команд країни.

Регулярно проводять першості країни поміж юнаків та дівчат віком до 15 та 18 років, всеукраїнські турніри «Прудкий м’яч» (до 12 та 14 років).

В Україні існує шість центрів, де створено належні умови для підготовки спортсменів високого ґатунку. Це спортклуби «Ракетка» (Київ),    «Донбас-ШВСМ» (Алчевськ), «Норд» (Донецьк), «Причорномор’я» (Дніпропетровськ), «Львівська політехніка» (Львів) та «Універсал» (Харків).

Федерація настільного тенісу України спільно з Міністерством освіти і науки створила дитячу лігу, де щороку проводять змагання поміж команд спортивних шкіл у двох вікових категоріях.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРИ

Настільний теніс – спортивна гра ракетками з м’ячем на спеціальному столі, що поділений навпіл сіткою. Гра полягає в перекиданні м’яча ракетками так, щоб він ударявся певним чином об ігровий стіл.

Мета гри: виграти 5 або 7 партій (партію грають до 11 очок).

Хід гри: гра відбувається між двома або чотирма гравцями (парна гра), або між двома командами. Гру починають із подачі м’яча одним із гравців. Після удару ракеткою по м’ячу він повинен зробити відскок від столу на стороні гравця,  який подає, перелетіти сітку, не зачепити її, і торкнутися столу на іншому боці. Гравець, який приймає, має відбити м’яч після відскоку на своїй стороні на сторону суперника. Так триває доти, поки хто-небуть із гравців  не припустився помилки. Кожна помилка дає суперникові 1 очко. За міжнародними правилами (2001 року) кожна гра триває до 11 очок, хоча гра до 21 очка досі популярна на непрофесійному рівні. Матч складається з непарної кількості ігор (зазвичай із п’яти або семи). Після кожної партії гравці міняються місцями та чергою у подачі.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ГРИ

У спрощеному вигляді правила полягають у тому, щоб м’яч перелетів через сітку та влучив у половину столу суперника.

М’яч уводять у гру подачами. Їх виконують почергово, двічі поспіль кожним гравцем. Партія триває, поки один із суперників не набере 11 очок, а у суперника буде щонайменше на 2 очки менше (наприклад 11:9). Якщо рахунок 11:10, то гра триває до різниці у 2 очки.

Відповідний удар гравець виконує лише після першого відскоку  м’яча на своїй половині стола. Якщо ця умова не виконана, то очко втрачене – його зараховує собі суперник.

Практика проведення змагань свідчить, що цих правил недостатньо, щоб розв’язати всі конфліктні ситуації. Обов’язково виникають такі спірні питання, як визначення правильності прийому, влучення м’яча в край столу, допустимі межі переміщення партнерів, розстановка гравців та ін.

У настільний теніс можна грати віч-на-віч (одиночні чустрічі) і двоє на двоє (парні зустрічі). Вони можуть бути чоловічими, жіночими та змішаними.

Для проведення змагань завжди розробляють положення, що визначає кількість учасників, рівень їх підготовки, вік, умови змагання, спосіб визначення переможців, нагороди та ін.

Залежно від рівня змагань (міські, обласні, національні) установлено мінімальні розміри ігрового майданчика (від 7,75×4,5 до14×7 м). На міжнародних змаганнях до того ж обумовлюють висоту приміщення (не менше 4 м). Ця вимога обумовлена появою «крученої свічки», коли м’яч пролітає високо над сіткою.

              Гру починають із подачі. Виконують її у такий спосіб: м’яч, що підкинутий із відкритої долоні, ударяють ракеткою, щоб він відскочив від своєї половини стола, перелетів через сітку або збоку від неї та торкнувся столу на стороні суперника. Незалежно від того, де перебуває гравець, який подає, ракетка та м’яч під час подачі повинні розташовуватися  за задньою лінією столу та її уявним продовженням. Жодних обмежень щодо місця розташування гравця під час виконання подачі правила не передбачають. Спортсмен може заходити за продовження задньої кромки столу, але заносити за неї м’яч та ракетку заборонено. Заборонено також підкидати м’яч у напрямку, що є відмінним від вертикалі більше ніж на 45°.

Подачу виконано неправильно, якщо:

●  м’яч подано з ходу;

●  якщо гравець, який подає, впустить і впіймає м’яч, підкинутий для подачі;

●  якщо гравець не влучить по м’ячу під час удару.

Подачу обов’язково переграють, якщо гравець, який приймає, уголос або піднятою рукою до удару повідомить, що він не готовий до гри.

Не існує жодних обмежень щодо місця розташування гравця, який приймає.

Розіграш очка починають із моменту подачі й він триває,поки м’яч перелітає з одного боку столу на інший. Відбитий м’яч обов’язково повинен торкнутися ігрової поверхні столу на стороні суперника.

М’яч можна відбити будь-якою частиною ракетки. Ракетку дозволено перекладати з однієї руки в другу або тримати обома руками. М’яч можна відбивати і кистю руки, що утримує ракетку.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ІНВЕНТАРЮ

ДЛЯ ГРИ В НАСТІЛЬНИЙ ТЕНІС

Стіл

У настільному тенісі використовують спеціальний стіл зеленого кольору, на якому чітко виділяється білий м’яч. Стіл має прямокутну форму завдовжки 274 см, завширшки 152,5 см і завширшки 76 см. По краях столу проведено білі лінії завширшки 2 см, біла лінія завширшки 3 см ділить стіл навпіл. Поверхня стола має бути горизонтальною, гладкою, матовою та забезпечувати рівномірний відскік м’яча.

М’яч

М’яч для настільного тенісу має сферичну форму, його виготовляють з целулоїда білого, оранжевого або жовтого кольору. Його діаметр становить 3,72 – 3,82 см, вага – 2,4 – 2,53 г.

Сітка

Стандартна сітка завдовжки 183 см, завширшки 15,35 см, розмір клітинок – 1,331 – 1,531 см. По вертикальному краю натягнуто білий шнур завширшки 1,5 см. Висота сітки – 15,25 см. Вона повинна бути добре натягнутою. Стійки, до яких кріпиться сітка, віднесені від бокових граней стола на 15,25 см.

Ігровий майданчик

Рекомендовано влаштувати ігровий майданчик на рівні ділянці землі зі сторонами не менше ніж 7,5×4,5 см. Якщо поруч розставлені декілька столів, то рекомендована відстань між ними – не менше ніж 2 м.

Форма гравців

У настільний теніс грають у футболці з короткими рукавами темного кольору, шортах або спортивній спідниці (дівчата) та взутті на гумовій підошві.

Ракетка та способи її тримання

Ракетка може бути будь-якого розміру, форми та ваги; її лопать повинна бути плоскою та жорсткою.

Сторону лопаті, що використовують для удару по м’ячу, повинна бути вкритою одношаровою пухирчатою гумою з пухирцями назовні, разом із клейовим шаром завтовшки до 2 мм або двошаровою гумою «сандвіч» із пухирцями всередину чи назовні, разом із клеєм завтовшки до 4 мм. Частину лопаті, найближчу до руків’я й охоплену пальцями, можна залишати невкритою чи вкритою будь-яким матеріалом (її вважають частиною руків’я).

Колір поверхні матеріалу покриття лопаті ракетки повинен бути матовим яскраво-червоним (з одного боку) та чорним (із другого). Дозволено відхилятися від вимог суцільності поверхні або однорідності кольору внаслідок випадкового ушкодження, зносу або потемніння.

Обираючи ракетку, необхідно враховувати індивідуальні особливості гравця (довжину руки, розміри кисті, силу м’язів і стиль гри). Тому ракетки різняться за вагою, завтовшки та формою ручки, силою відскоку м’яча та розміром ігрової поверхні.

Найпоширеніші розміри ракеток (для горизонтальної хватки): завдовжки – 26 – 30 см, завширшки – 15 – 17 см, товщина дерев’яної основи – 4 – 6 мм, вага з накладками – 160 – 200 г. Велике значення має матеріал накладок, від нього залежить коефіцієнт тертя, швидкість і надання м’ячу обертів.

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ЗАНЯТЬ

 НАСТІЛЬНИМ ТЕНІСОМ

Техніка безпеки під час занять настільним тенісом – це система заходів, що забезпечує безпечні умови проведення занять.

Правила техніки безпеки пов’язані з приміщенням, у якому проводяться заняття та змагання, інвентарем та методикою проведення занять із настільного тенісу.

                    Загальні вимоги техніки безпеки

1.  До занять допускаються учні які пройшли медичний догляд та інструктаж із   

     техніки безпеки.

2.  Учні повинні бути у спортивному одягу та взутті, що передбачені правилами гри.

3.  Заняття повинні відбуватися на сухій рівній підлозі.

4.  У місці проведення занять повинна знаходитися аптечка.

5.  Освітлення повинне відповідати санітарно – гігієнічним нормам і мати не менше

     ніж 600 люкс/м² .

Вимоги техніки безпеки до початку змагань

1.     Ретельно перевірити відсутність сторонніх предметів поблизу стола.

2.     Звернути увагу на самопочуття та стан здоров’я  учнів.

3.     Перевірити спортивну форму, зняти речі, що можуть спричинити травму.

4.     Обов’язково провести інструктаж із техніки безпеки.

5.     Підготувати та перевірити необхідний для занять спортивний інвентар.

Вимоги техніки безпеки під час занять

1.     Поблизу ігрових столів не повинно бути сторонніх осіб і предметів.

2.     Обов’язково провести розминку.

3.     Під час виконання фізичних вправ учень повинен уміти застосовувати прийоми самострахування.

4.     Учень повинен дотримуватися правила ігрової дисципліни.

5.     Заборонено виконувати вправи з ракеткою вологими руками.

      6. Припинити заняття у разі погіршення самопочуття.

Вимоги техніки безпеки  після завершення занять

1.     Прибрати спортивний інвентар у місця його зберігання.

2.     Зняти спортивну форму та взуття.

3.     Ретельно вимити обличчя та руки з милом.

4.     Про всі недоліки, що помічені під час заняття, повідомити вчителеві.

Вимоги техніки безпеки у непередбачувальних ситуаціях

1.     У разі погіршення самопочуття припинити заняття та повідомити  про це вчителя.

2.     У разі травмування повідомити про це вчителя.

3.     Учні повинні знати заходи щодо профілактики спортивного травматизму, а учні старшої ланки вміти надавати першу допомогу, повідомити лікаря, медсестру чи фельдшера, а за потреби викликати швидку медичну допомогу.

4.     У разі пожежі викликати пожежну службу.

ПРАВИЛА ЗМАГАНЬ

Види змагань із настільного тенісу:

●  особисті (результати зараховують окремому учасникові);

●  командні (результати зараховують команді);

●  особисто-командні (результати зараховують водночас окремому учасникові та

    команді).

Вікові групи:

●  дитяча  –  10 – 12 років;

●  підліткова  –  13 – 14 років;

●  молодша юнацька  –  15 – 16 років;

●  старша юнацька  –  17 – 18 років;

●  юніори  –  19 – 21 рік;

●  дорослі  –  22 роки і старші;

●  старший вік – чоловіки (старші 40 років), жінки (старші 35 років).

Права та обов’язки учасника змагань

Учасник має право:

●  обрати один м’яч із декількох запропонованих ведучим суддею для проведення 

     зустрічі; тип/марку м’яча визначають за Положенням про змагання;

●  безпосередньо перед початком зустрічі проводити розминку на ігровому столі не

     більше ніж 2 хв;

●  звернутися до ведучого судді до початку розіграшу наступного очка за

     роз’ясненням або з проханням;

●  звернутися до головного судді, якщо не задоволений роз’ясненням ведучого судді

     (у особистих змаганнях – безпосередньо, у командних – через свого представника

     або капітана команди);

●  на короткочасну перерву з дозволу ведучого судді, щоб упорядкувати форму;

●  на короткочасну перерву, щоб витертися рушником після кожних 6 очок, або під

     час зміни сторін у вирішальній партії;

●  зробити перерву до 1 хв після будь-якої завершеної партії;

●  зробити перерву до 5 хв для відпочинку між зустрічами;

●  зробити один тайм-аут до 1 хв у будь-який момент протягом індивідуальної

     (парної) зустрічі в командних або особистих змаганнях;

●  отримувати поради в перервах між партіями або під час інших дозволених

     зупинок у грі;

●  залишати ігровий майданчик, доки м’яч у грі, а також для повернення м’яча на

     ігровий майданчик;

●  замінити свою ракетку під час зустрічі, але лише тоді, коли вона випадково

     пошкоджена так сильно, що нею не можна користуватися; після ремонту

     ушкодженої ракетки можлива зворотна заміна ракетки;

●  зробити декілька тренувальних ударів після заміни пошкоджених протягом

     зустрічі м’яча або ракетки.

Учасник змагань зобов’язаний:

●  виступати в охайному, чистому та підігнаному спортивному одязі відповідно до

    вимог;

●  провести всі передбачені розкладом зустрічі;

●  грати в повну силу, не допускаючи навмисного програшу окремих очок, партії

    або зустрічей; за небажання вести боротьбу учасник може бути

    дискваліфікований головним суддею на одну зустріч або змагання;

●  протягом усієї зустрічі залишатися всередині або поблизу ігрового майданчика;

    під час перерви між партіями та під час тайм-ауту залишатися в межах 3 м від

    ігрового майданчика під наглядом судді;

●  отримати дозвіл головного судді за потреби залишити  ігровий майданчик;

    У випадку запізнення учасника до початку зустрічі більше ніж на 5 хв, йому

    зараховують поразку за неявку.

Учасникові заборонено:

●  сперечатися з суддями та суперниками;

●  навмисно затягувати гру;

●  тривалий час обтиратися рушником;

●  навмисно пошкоджувати м’яч;

●  стукати м’ячем перед подачею по столу, підлозі, ракетці;

●  витирати руки об стіл або загорожу;

●  впливати на будь-який спосіб на ухвалення суддею рішення щодо результату

    розіграшу;

●  пошкоджувати або навмисно ударяти будь-чим по обладнанню

    (столу,сітці,огорожі),а також будь-якому спортивному майданчику;

●  діяти нешанобливо (висловленнями або жестами, вигуками або коментарями гри,

    киданням ракетки та ін.) стосовно суперника, глядачів або офіційних осіб змагань;

●  заважати будь яким-діями проведенню інших зустрічей;

●  отримувати поради між завершенням періоду розминки і початку зустрічі.

Роль та місце українського настільного тенісу на сучасному етапі розвитку

ігрових видів розвитку

Українські тенісисти останнім часом демонструють високі  результати  на міжнародні арені. 2012 року на чемпіонаті світу з настільного тенісу вперше в історії України чоловіча збірна виборола малі золоті медалі. Українська чоловіча пара К. Лей/Є. Прищепа стали бронзовими медалістами на чемпіонаті світу. Жіноча збірна належить до 20 кращих команд світу. В особистих змаганнях найтитулованішою тенісисткою є М. Песоцька – срібна та бронзова медалістка чемпіонатів Європи, 8- разова чемпіонка континенту поміж кадетів і юніорів.

У федерації настільного тенісу є постійний контакт із Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України.

Настільний теніс – один із найпопулярніших видів спорту поміж спортивних ігор. Його включено до навчальних програм загальноосвітніх шкіл та вищих навчальних закладів.

Настільний теніс – це спортивна гра, що сприяє розвитку основних і спеціальних фізичних якостей спортсменів. Тому його часто використовують у своїй спеціальній підготовці спортсмени інших видів спорту. За допомогою способів тренування настільного тенісу збагачують та урізноманітнюють методики тренувань в інших видах спорту.

Особливості фізичної підготовки тенісистів з урахуванням віку і статі

Фізична підготовка – це процес розвитку працездатності основних функцій організму та підтримання  їх високого рівня. Фізична підготовка не лише розвиває  фізичні якості людини, але й формує та розвиває рухові навички.

Існує загальна та спеціальна фізична підготовка. Загальна фізична підготовка зміцнює здоров’я, сприяє гармонійному розвитку організму, створюючи необхідну для досягнення високих результатів не лише у спорті, але й у повсякденному житті. Досягнення високих результатів можливе лише за умов гармонійного розвитку людини та розвитку спеціальних фізичних якостей. Від рівня розвитку специфічних фізичних якостей залежить опанування техніко – тактичних навичок.

На сучасному етапі розвитку настільного тенісу помітним є значне омолодження гравців-початківців. Для дітей початкової ланки існують певні особливості, що можуть пошкодити здоров’ю дитини під час занять настільним тенісом. Тому під час тренувань обов’язково слід дотримувати не лише методику тренування, але й ретельно добирати вправи та регулювати навантаження з урахуванням віку та статі дітей.

До 7-8 років значної різниці у розвитку основних фізичних якостей дівчаток і хлопців не існує, їх легко розвивати за допомогою рухливих ігор, естафет, вправ з предметами (кеглі,кубики, скакалки та інші.). У цьому віці не бажано виконувати вправи з ракеткою та м’ячем на стандартному столі, адже невідповідність висоти столу (0,75 м) до зросту дитини спричиняє викривлення хребта та деформація постави.

У віці 9-10 років потрібно розвивати витривалість і гнучкість у хлопців з іншим навантаженням, ніж у дівчат. Дівчата цього віку мають кращу витривалість, ніж хлопці.

У 10-12 років показники сили у хлопців починають перевищувати показники  дівчат, тоді як дівчата мають кращу гнучкість.

У 12-13 років дівчата демонструють стабільніші результати у тестах на увагу, а хлопці мають деякі переваги у вияві вольових якостей.

Протягом цього періоду особливу увагу необхідно приділяти розвитку гнучкості, що є важливою утомою вдосконалення інших якостей тенісиста. До 13-14 років гнучкість у хлопців і дівчат розвивається однаково динамічно за умов постійних тренувань. Саме від розвитку цієї якості залежить техніка виконання всіх прийомів із ракеткою та м’ячем.

Із 13-14 років загальну та спеціальну фізичну підготовку потрібно проводити окремо для хлопців і дівчат, ураховуючи значні фізіологічні зміни, що пов’язані зі статевим дозріванням.

Крім урахуванням віку і статі гравців під час тренувань необхідно зважати на індивідуальні особливості дітей (фізіологічні показники,темперамент, психологічний стан, навколишнє середовище та інші.).

Розвиток основних фізичних якостей тенісистів

До основних фізичний якостей належать гнучкість, швидкість, витривалість, сила та спритність. Ступінь розвитку цих якостей різняться. Різноманітність цих вправ дає змогу цілеспрямовано впливати на розвиток певних фізичних якостей.

Специфічні фізичні якості для настільного тенісу потрібно розвивати, починаючи з гнучкості. Для розвитку максимальної амплітуди рухів тіла потрібно використовувати вправи на розтягування із різних вихідних положень із застосуванням додаткових приладів, обтяжень та іншого.

Для тенісиста важливою є швидкість передбачення, реакції,рішення, переміщення, ударів. Гравці мають перебувати у стані постійної готовності, щоб здійснювати своєчасний вихід на м’яч. Тому для розвитку швидкості на тренуваннях необхідно встановлювати ривки у різних напрямках – як із місця, так і у русі. Велике значення для розвитку швидкості має здатність гравця максимально розслаблюватися, чому необхідно приділяти на кожному занятті, безперервно підвищувати швидкість реакції та швидкість переміщення.

Швидкі рухи потрібно виконувати у таких поєднаннях: поступове прискорення рухів до максимальної швидкості, швидке виконання поодиноких або середніх вправ за зоровим сигналом, а також біг на короткі дистанції (15, 20, 30 м).

У настільному тенісі важливу роль відіграє швидкісна витривалість рухів. Вона дає змогу гравцям витримувати напруження спортивної боротьби і зберігати точність дій та швидкість рухової діяльності гравця. Розвивати вищевказану якість бажано за допомогою ігрових вправ, максимально наближених до окремих видів спортивних ігор та притаманних, даному виду спорту, ігрових обставин. Швидкісну витривалість рухів потрібно розвивати під час тренувальних ігор із великою кількістю партій із гравцями різного технічного рівня, особливо, коли характер таких ігор наближений до умов змагань.

Для розвитку спритності потрібно включати у тренування біг і спортивну та гімнастичну ходьбу з ривками, раптову зміну вихідних положень для ударів праворуч і ліворуч, набування положень для ударів перед різними предметами. Доцільно поступово підвищувати інтенсивність ударів, починаючи з 30 і доводячи до 50 ударів за хвилину, намагаючись утримувати м’яч на столі. Спритність дає змогу опановувати складні комбінації рухів. Гравець повинен навчитися напружувати та розслабляти м’язи в ігрових умовах. Для розвитку спритності застосовується метод симетричного опанування вправ сильнішою та слабшою рукою.

Правила контролю та самоконтролю

 під час занять  настільним тенісом

Фізкультурно-спортивні заняття мають оздоровче спрямування, тому на них необхідно створювати безпечні умови, дотримувати правила безпеки, контролювати свій стан, спостерігаючи за всіма змінами в організмі під час занять та після них, фіксувати свої досягнення.

Самоконтроль – це процес постійного спостереження за своїм фізичним станом. Систематичне спостереження та реєстрація їх результатів надасть користь для оцінювання впливу фізкультурних занять на організм і своєчасного коригування  навантажень.

Систематичні спостереження привчають вдумливо ставитися  до тренувань, способу життя, раціонально та з більшим ефектом використовувати фізичну культуру для збереження й зміцнення здоров’я, підвищення загальної працездатності, удосконалення спортивної майстерності.

Про стан організму свідчать об’єктивні (фіксують на підставі власних відчуттів: настрій, бажання займатися фізичними вправами, апетит, сон та ін.) та об’єктивні (фіксують спеціальними приладами: зріст, вага, Частота сердечних скорочень ЧСС, Життєва ємкість легенів ЖЄЛ, артеріальний тиск, сила кисті рук) показники. Спостереження необхідно регулярно занотовувати до щоденника самоконтролю. Форма його може бути доцільною. Основне місце у записах належить суб’єктивним показникам.

Суб’єктивні показники

Самопочуття – його погіршення може свідчити про перенапруження або початок захворювання. Ознаки гарного самопочуття є бадьорість, приплив життєвих сил; задовільного – незначна кволість; поганого – слабкість, зниження працездатності, пригнічений стан.

Настрій – показник, що відображує психічний стан людини. Настрій вважається гарним, коли людина спокійна, життєрадісна, упевнена в собі; заняття приносять задоволення. Задовільний настрій спричиняє нестійкий емоційний стан. Розгубленість і пригніченість людини є показниками незадовільного настрою.

Бажання займатися у щоденнику позначається словами: «велике»,                « байдуже», «відсутнє бажання». Відсутність бажання займатися фізичними вправами є ознакою перевтоми або хворобливого стану.

Больові відчуття сигналізують про травми, захворювання та перенапруження. Під час занять фізичною культурою найчастішими є болі у м’язах, у правому підребер’ї, у зоні серця та головної болі. Особливо уважно слід ставитися до появи болі у зоні серця. У цьому випадку необхідна термінова консультація лікаря. Важливо відмічати , під час виконання яких вправ виникають больові відчуття.

Сон може проінформувати про відповідність навантаження до фізичних можливостей людини. Якщо важко засинати, сон неглибокий і неспокійний, то необхідно переглянути обсяг навантажень. У щоденнику зазначається якість сну: «глибокий», «спокійний», «підвищений», «знижений».

Об’єктивні показники

Життєва ємкість легенів (ЖЄЛ) інформує про функціональні можливості дихальної системи, її потрібно вимірювати спірометром. Щоб визначити оптимальну величину ЖЄЛ, можна скористатися формулою Людвіга:

● для хлопчиків: 40×зріст (см) + 30× вага (кг) – 4400;

● для дівчаток: 40× зріст (см) + 30 × вага (кг) – 3800.

Якщо реальна величина ЖЄЛ вища у визначену за формулою, то це свідчить про високий функціональний стан легенів. У нормі ЧСС здорової людини  - у межах 60 – 89 ударів за хв. У жінок пульс на 7 – 10 ударів вищий , ніж у чоловіків, у положенні лежачи – нижче, ніж у положенні стоячи. Для щоденника самоконтролю  ЧСС вимірюється у той самий час і в одному положенні. Під час тренувань ЧСС  потрібно вимірювати за 10 с і результат помножити на 6.

Інтенсивність навантаження можна визначити за показниками  пульсу, що вимірюється одразу після виконання вправи. Оцінюється навантаження у такий спосіб: 100 – 130 уд/хв – невелике, 130 – 150 уд/хв. – середнє, 150 – 170 уд/хв. – велике, 170 – 200 уд/хв – максимальне. Учням до 16 років не рекомендовано давати навантаження максимальної інтенсивності.

Збільшення ЧСС на наступний після тренування день, поганий сон, апетит та самопочуття можуть бути спричинені перевтомою.

До щоденника самоконтролю також необхідно заносити показники зросту, який можна визначити ростомір під час медичного огляду або у домашніх умовах,  потрібно використовувати сантиметрову стрічку або лінійку. Цей показник доцільно вимірювати двічі на рік.

За вагою тіла необхідно постійно спостерігати , результати вимірювань заносити до щоденника.

Співвідношення показників зросту та ваги тіла інформують про ступінь відповідності до нормального фізичного розвитку. Також його можна визначити за формулою.

Вага = 50 + 0,7(зріст – 150) + (вік – 20) / 4.

У найпростіший спосіб визначається оптимальна вага за індексом Брока. За ним для людей зі зростом 155 – 165 см вага дорівнює довжині тіла у сантиметрах, від якої віднімається 100; якщо зріст становить 165 – 175 см – віднімається 105; якщо зріст більше ніж 175 см – віднімається 110.

До об’єктивних показників також належить сила кистей, що вимірюється динамометром.

Важливим показником є рівень артеріального тиску, що вимірюється тонометром. На рівень тиску впливають вік, зріст, вага, частота серцевих скорочень (ЧСС), характер харчування, заняття фізичною культурою, емоційний стан та ін. Тиск змінюється протягом життя: його показники збільшуються під час зростання і розвитку організму, потім повільно, але поступово підвищуються. Для підлітків       14 – 15 років тиск коливається в межах 106,8/64,4 – 108,5/66 мм  рт. ст.

 Тільки проаналізувавши результати суб’єктивних та об’єктивних показників можна планувати навчально-виховний процес, складати графіки планувань, коригувати контрольні нормативи визначаючи динаміку змін особистих досягнень учня.

                                                            Ознаки втоми

Ознаки	Характер втоми
	Невелика фізіологічна втома	Значна втома (гостра перевтома І ступеня)	Різка перевтома        (гостра перевтома ІІ ступеня)
Забарвлення шкіри	Невелике почервоніння	Значне почервоніння	Різке почервоніння, блідість, синюшність
Пітливість	Незначна	Значна (вище пояса)	Велика (нижче пояса, поява солей на шкірі)
Дихання	Прискорене (22 – 26 циклів за хв на рівнині та до 36 – під час  підйому вгору)	Прискорене (38 – 46 циклів за хв), поверхневе	Значно прискорене (більше ніж 50-60 циклів за хв), через рот, що переходить у зітхання та неритмічні дихальні рухи
Характер ходьби	Бадьора	Невпевнені кроки, легке похитування	Різке похитування, поява некоординованих рухів
Самопочуття	Нормальний вигляд	Стомлений вираз обличчя, сутулість, знецікавлення до навколишнього середовища	Перевтомлений вираз обличчя, сутулість, апатія, скарги на сильну слабкість, біль, нудоту, блювання т.ін.
Міміка	Спокійна	Напружена	Викривлена
Увага	Чітке та точне виконання вказівок	Неточність у виконанні команд	Сповільнене, неточне виконання команд
Пульс, уд/хв	110 – 150	160 – 180	180 – 200 і більше

Профілактика спортивного травматизму

Зважаючи на те, що заняття настільним тенісом мають забезпечувати  оздоровчий ефект, необхідно суворо дотримувати правила безпечної поведінки.

Щоб запобігти перевантаженню дітей під час занять та забезпечити індивідуальний підхід до кожної дитини, на початку навчального року діти повинні пройти медичний огляд, на підставі результатів якого визначаються групи основної та спеціальної підготовки для занять на уроках фізичної культури в загальноосвітніх навчальних закладах.

Причини травмування під час занять настільним тенісом:

●  незадовільний стан матеріальної бази;

●  дотримання санітарно-гігієнічних вимог місць проведення та інвентарю;

●  незадовільна дисципліна учнів на занятті;

●  недостатня фізична й технічна підготовка учнів;

●  нехтування вимогами до спортивного одягу та взуття;

●  відсутність розминки перед заняттям;

●  виконання завдань на тлі перевтоми.

В процесі занять настільним тенісом, за недосконалої чи неправильної початкової  фізичної та спеціальної підготовки найбільшого поширення набувають запалення суглобів, кисті та колін, розтягнення та запалення зв’язок, травми спини та попереку внаслідок різких та обертальних рухів.

Техніко – тактична підготовка

Способи тримання ракетки:

Існує два способи тримання ракетки: європейський (ракетка розташована горизонтально) та азіатський (ракетка розташована вертикально, тобто хватка         « пером»). Європейська зручна тим, що дає змогу грати обома сторонами ракетки. При цьому найефективнішим є удари ліворуч та гра у захисті. У такий спосіб ручку ракетки потрібно обхоплювати трьома пальцями, вказівний витягнутий вздовж краю ракетки, а великий розташований на другій , відкритій стороні, ледь торкаючись середнього пальця. Хватка, у якій спортсмен тримає на закритій стороні ракетки вказівний і середній пальці, збільшує силу удару, але призводить до помилок під час гри ліворуч, тому що м’яч часто влучає у пальці.