РОЗВИТОК ТЕХНІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ У ВОЛЕЙБОЛІ

РОЗВИТОК ТЕХНІЧНИХ І ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ У ВОЛЕЙБОЛІ

Стійка та пересування

 Базовими елементами стійок і пересувань у волейболі є стійке положення на напівзігнутих ногах і зберігання рівноваги у стійці. Це дає можливість пересуватися кроком, бігом, робити стрибок або випад у будь-якому напрямку.

 Стійка – це положення готовності волейболіста виконати будь-який прийом гри  (наприклад передачу). Одна нога виставляється дещо вперед, обидві ноги трішки зігнуті. Руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті перед грудьми, спрямовані долонями одна до одної, пальці вільно зігнуті, великі пальці спрямовані вгору. Тулуб нахилений вперед, вага тіла перенесена на ногу, що стоїть попереду.

        Пересування майданчиком можуть виконуватися приставними кроками праворуч або ліворуч, обличчям чи спиною вперед. Під час пересувань голова гравця рухається по прямій лінії, тіло не виконує рухів угору та вниз. Спочатку пересування потрібно вивчати на дещо зігнутих ногах.

Вправи для опанування.

1.     Набути положення стійки з виставленою вперед лівою ногою. Виконати в стійці випад ліворуч, праворуч, крок уперед, назад. Руки, зігнуті в ліктях і готові виконати дії з м’ячем, розташовуються перед грудьми.

2.     Пересування в стійці приставним кроком ліворуч і праворуч зі зміною швидкості руху (повільно – швидко).

3.     Пересування приставним кроком  обличчям уперед:                                                       -  із лівою ногою попереду;                                                                                                 -  те саме другою ногою.

4.     Те саме спиною вперед.

5.     Пересування в стійці волейболіста стрибками та випадами, імітуючи після зупинки передачу м’яча обома руками зверху (знизу).

6.     Рухливі ігри у яких гравці чергують положення готовності з активним пересуванням майданчиком.

Закріплення та вдосконалення стійки і пересувань відбувається безпосередньо під час вивчення передач м’яча зверху обома руками.

 Передачі м’яча обома руками зверху

           Перш ніж опанувати техніку передач м’яча обома руками зверху, необхідно розвивати силу м’язів, що беруть участь у виконанні цього прийому.

1.     Колові рухи кистями, згинання та розгинання рук в упорі.

2.     В упорі об стіну долонями, пальцями рук одночасні та поперемінні відштовхування правою та лівою рукою від стіни.

3.     Пересування на руках, в упорі по колу, ноги разом.

4.     Те саме, пересуваючись праворуч і ліворуч, одночасно переставляючи однойменні руки та ноги.

5.     Пересування на руках у парах, ноги утримує партнер.

6.     Те саме, відштовхуючись руками від підлоги.

7.     Кидки та ловіння м’яча зустрічним рухом (гравець, підкинувши м’яч, набуває стійки волейболіста. Потім, узгоджено розгинаючи руки, тулуб і ноги назустріч м’ячу, що опускається, ловить його, завершуючи вправу новим випрямленням рук і ніг).

8.     Те саме з футбольним чи баскетбольним м’ячем, у зустрічних колонах і на дальність.

9.     Багаторазові волейбольні передачі футбольного чи баскетбольного м’яча з положення руки над головою, партнерові в русі.

Вправи для опанування

1.     Розвести пальці,розташувати кисті рук таким чином, щоб між великим і вказівним пальцями утворився «ромб», але вони не з’єднувалися. Зберігаючи таке положення кистей, узяти м’яч із підлоги кінчиками пальців. У хваті беруть участь, здебільшого, середні, вказівні та великі пальці. Повторити 20 – 30 разів, щоразу обов’язково перевіряючи, чи зберігся «ромб».

2.     Партнер підкидає м’яч знизу, гравець ловить його після пересування вперед у стійці волейболіста. Вправа виконується у колоні по 4 – 5 учнів, після виконання завдання гравець стає в кінець своєї колони.

3.     Гравець підкидає м’яч уперед-угору, потім пересувається під м’яч (кроком, бігом або стрибком), ловить його в правильному вихідному для передачі положенні.

4.     Багаторазові кидки м’яча (баскетбольного) над собою та в парах обома руками  від голови та ловіння його. Звертати увагу на завершальний рух кистями та пальцями.

5.     У парах на відстані 2 – 3 м одне від одного, гравець, підкинувши м’яч над собою, передачею обома руками зверху спрямовує його партнерові, який ловить м’яч і повторює ту саму вправу.

6.     Те саме, поступово збільшуючи відстань між партнерами.

7.     У парах передавати над собою двічі – тричі з наступною передачею партнерові. Партнер після виходу під м’яч ловить його в стійці волейболіста та повторює вправу.

8.     Гравець, ударивши м’ячем об підлогу, пересувається під м’яч, що відскочив від підлоги, і виконує передачу партнерові. Вправу виконувати у зустрічних колонах по 4 – 6 учнів.

9.     Передачі м’яча партнерові у русі у зустрічних колонах до першої помилки; перемагає команда, яка виконала більше передач.

10.         Те саме з переходом гравця після виконання передачі в кінець протилежної колони.

11.         Індивідуальні передачі біля стіни «над собою – в стіну».

12.         Передача м’яча на місці у колі та в русі по колу з ведучим у центрі.

13.         Багаторазові передачі м’яча у колоні, яка стоїть обличчям до стіни; перший гравець виконує три передачі у стіну, потім стає у кінець колони, а передачі виконує наступний гравець.

14.         Те саме у вигляді естафети: хто більше разів припуститься помилок при заданій кількості передач (швидкість виконання не враховується, щоб учні всю увагу приділяли правильності виконання передач).

15.         Передача м’яча а парах через сітку, стоячи на місці, у русі з просуванням праворуч ліворуч.

16.         Змагання на найбільшу кількість передач м’яча.    

         Передача м’яча обома руками зверху може виконуватися не тільки вперед, але й за голову. Для вивчення цього елементу застосовуються передачі м’яча над головою з наступним збільшенням висоти з 1 м до 4-5 м на місці. Потім цей вид передачі виконується з просуванням уперед (назад). Для закріплення техніки виконання цієї передачі потрібно застосовувати взаємодії трьох гравців, які розташовуються на одній лінії на відстані 3 м одне від одного. Гравець, який перебуває посередині, виконує передачу за голову партнерові, який стоїть позаду, і виконавши передачу, повертається на 180° для прийому м’яча та передачі його за голову іншому гравцеві. Через певний час гравці міняються місцями.

Прийом м’яча обома руками знизу

        Для прийому м’яча, що летить із великою швидкістю (після подачі або нападального удару), зазвичай використовується прийом м’яча руками знизу. Ця ігрова технічна дія спочатку виконується на місці, а потім – після пересування вперед. На кожному з цих етапів навчання, учні повинні розуміти, що прийом м’яча обома руками знизу належить до техніки захисту.

        Після пересування до місця зустрічі з м’ячем гравець повинен разом із наступним кроком, що стопорить, виносить випрямлені та дещо напружені руки вперед, кисті з’єднані разом, одна охоплює другу (одна в одній). Також потрібно виставити одну ногу вперед. Ноги зігнуті в колінах, тулуб дещо нахилений вперед. Руки розташовуються перпендикулярно до траєкторії польоту м’яча. При наближенні м’яча зустрічний рух потрібно починати ногами, що випрямляються в колінних суглобах, тулуб піднімається вгору-вперед, руки починають брати участь у роботі пізніше.

Удар по м’ячу виконується передпліччям (в першій їх третині). Ноги поступово випрямляються, руки після удару просуваються в напрямку передачі.

Вправи для опанування

1.     Імітація прийому м’яча знизу на місці, у русі вперед, назад, у сторони.

2.     У парах гравець підкидає м’яч партнерові, який виконує прийом м’яча знизу на місці, потім після пересування.

3.     Те саме, але один виконує передачу обома руками зверху, а другий – прийом і передача м’яча обома руками знизу, повертаючи його партнерові.

4.     Багаторазове підбивання м’яча обома руками в стіну, стоячи на місці, із просуванням ліворуч і праворуч.

5.     У парах гравець, виконавши прийом обома руками знизу над собою, передачею обома руками зверху пасує м’яч партнерові, який після прийому м’яча знизу над собою спрямовує його першому гравцеві передачею зверху.

6.     У зустрічних колонах гравець після жонглювання м’ячем (2 – 3 прийоми м’яча знизу над собою) передачею обома руками зверху пасує м’яч партнерові у другій колоні.

7.     Багаторазове відбивання м’яча обома руками знизу вгору над собою.

8.     Жонглювання м’ячем над собою, прийом його обома руками знизу з одночасними поворотами та пересуваннями. Уникати помилок під час прийому м’яча (зігнуте положення рук, м’яч потрапляє на кисті рук, неузгодженість роботи рук, ніг, тулуба та інші  помилки.) Тільки після засвоєння цього прийому в процесі вдосконалення навичок можна застосовувати наступні вправи.

9.     Чергування високих і середніх передач, виконуючи прийом м’яча обома руками знизу індивідуального та в трійках, стоячи біля стіни, у русі.

10.         Передачі м’яча в колонах через сітку, коли кожний гравець виконує прийом м’яча знизу, дві передачі над собою знизу, а потім передачу обома руками зверху через сітку.

11.         Капітани, які розташовані навпроти команд, що шикуються у колону, підкидають м’яч у напрямку перших номерів своїх колон: у сторони, з недольотом, угору біля себе та інші. Гравці почергово прийомом м’яча знизу повинні повернути його капітанові, а потім стати в кінець своєї колони.

12.         Передача м’яча обома руками знизу, як захисний прийом в умовах навчальної гри.

Нижня пряма подача

         Гра у волейбол починається з подачі м’яча. Від її якісного виконання залежить, певною мірою, загальний успіх гри. У волейболі застосовуються кілька видів подач: нижня пряма, верхня пряма, бокова, у стрибку та інші.      

Найчастіше учнями застосовується нижня пряма подача.

        Перші навички виконання нижньої прямої подачі формуються у учнів на другому році навчання.

Її техніка засвоюється стоячи на відстані 4 – 6 м від сітки. І тільки по закінченню програмного третього року навчання (7 клас) учні повинні вміти виконувати нижню пряму подачу з-за лицьової лінії.

 Після пояснення та демонстрації різних способів подачі м’яча необхідно навчити учнів правильного вихідного положення та підкидання м’яча. Потім засвоїти ударний рух по м’ячу й узгодженість дій окремих частин тіла.

Під час подачі гравець розташовується обличчям до сітки. Якщо у нього сильніша права рука, то ліву ногу потрібно виставляти на па півкроку вперед, ноги, при цьому, дещо зігнуті в колінах, ліве плече попереду правого. Ліва рука зігнута у ліктьовому суглобі та виставлена перед тулубом, м’яч лежить на її долоні. Права рука відведена вниз і готується до замаху. Гравець плавно підкидає м’яч лівою рукою угору, ну на висоту не більше чим 0,5 м над головою. Одночасно з підкиданням м’яча правою рукою виконується замах назад-униз. Під час зниження м’яча приблизно до поясу, гравець маховим рухом прямої правої руки ззаду-вниз-уперед виконує ударний рух. Із початком ударного руху ноги випрямляються, маса тіла переміщується на ногу, що стоїть попереду. Удар по м’ячу завдається основою долоні попереду гравця на рівні поясу. Після удару рука продовжує рухатися в напрямку руху м’яча.

Вправи для опанування

1.     Імітація подачі без м’яча.

2.     Підкидання м’яча вертикально вгору та ловіння його на рівні грудей.

3.     Кидки м’яча (баскетбольного, футбольного) знизу вгору.

4.     Підкидання волейбольного м’яча та ударний рух по ньому.

5.     Подача м’яча з руки, не підкидаючи його, із 3 м у стіну.

6.     Те саме, але м’яч підкидається партнерові, який розташовується у сусідній колоні.

7.     Подача м’яча знизу через сітку з відстані 4 м, поступово віддаляючись від сітки.

8.     Подача м’яча з-за лицьової лінії через сітку.

9.     Подача м’яча в задану частину майданчика.

10.                  Подача м’яча в задану зону (наприклад 1,5,6.)

Верхня пряма подача

          Базові елементи верхньої прямої подачі – узгоджені рухи підкидання м’яча однією рукою й ударного руху другою, а також наступальний рух тулуба на м’яч у момент удару. В ударному русі беруть участь усі м’язи і частини тіла.

          Для виконання прийому гравець розташовується обличчям до сітки, тримаючи м’яч однією рукою на рівні грудей (поясу). Рука, яка виконуватиме ударний рух, кистю опущена вниз-уперед.

Підкинувши м’яч угору, гравець відхиляє тулуб назад, масу тіла переносить на ногу, що стоїть  позаду, та одночасно нахиляє тулуб уперед, кисть руки – уперед-угору та виконує удар по м’ячу. Завершуючи удар гвинтоподібним рухом тулуба, рука, що б’є, опускається до протилежного коліна.

Вправи для опанування

1.     Імітація верхньої прямої подачі на три рахунки (1 – із положення стійки різко підняти руку в положення замаху; 2 - підкинути м’яч; 3 - виконати удар).

2.     Для засвоєння замаху потрібно: в стійці стиснути кисть партнерові, наче під час рукостискання, розгинаючи коліна і випрямляючись, «витягнути» руку, що б’є , у положення замаху ліктем угору і в сторону, кисть опущена. Вправу виконувати з великим опором партнера.

3.     Для засвоєння ударного руху: випрямлена рука, яка б’є, опущеною кистю спирається на кисті піднятих угору рук партнера. Згинаючись у кульшових суглобах, таз переміщується назад, а плечі і руки – уперед, натискаючи на кисті партнера. М’язи, що утримують плечовий суглоб, напружені, лікоть руки, що б’є, не опускається.

4.     Тримаючи м’яч обома руками, опустити його вниз перед собою, дещо нахилитися вперед, потім гвинтоподібним рухом тулуба підняти м’яч угору до положення опори на носках, але не заносити його за голову. Потім за рахунок короткого ривка  тазом назад кинути м’яч уперед, не опускаючи лікті вниз.

5.     Те саме, але з перенесенням м’яча в одну руку.

6.     Подача м’яча у напрямку партнера, зберігаючи послідовність рухів.

7.     Подача м’яча на партнера на точність влучання з дистанції 9 – 12 м.

8.     Подача м’яча на точність через сітку ( у задану зону майданчика).

Нападальний удар

       

          Основним прийомом, що завершує атаку, є прямий або боковий нападальний удар. Його базовими елементами є настрибування та ударний рух. Настрибування складається зі складових рухових дій, таких як: розбіг, постановка ніг для стрибка, стрибок і замах. Погасивши енергію розбігу та настрибування, гравець поштовхом і коловим рухом ніг (як під час обертання скакалки) витягує тіло вгору, готуючись до ударної дії. Удар по м’ячу виконується з положення, коли рука розташовується зверху, а кисть знаходиться над плечем. Активно згинаючи тулуб навколо горизонтальної осі, гравець усю масу тіла вкладає в ударний рух. Нападальний удар виконується здебільшого із зон 2,3, 4, а також із зони 5 тобто із задньої лінії.

 Вправи для опанування

1.     Імітація удару в стрибку.

2.     Зробити крок лівою ногою, виконати настрибування на праву з наступним поштовхом обох ніг. У момент відштовхування руки виконують коловий рух через сторони вгору. Гравець починає приземлятися в положення, коли обидві руки перебувають зверху.

3.     Виконати розбіг з трьох кроків, починаючи рух із кроку лівою лівою ногою, другий крок – правою і настрибування на обидві ноги. Рухи руками такі самі, що в попередній вправі.

4.     Діставати обома руками високі предмети після розбігу та настрибування.

5.     Після невеличкого розбігу виконати настрибування  на гімнастичну лаву або на складені мати.

6.     Удари по м’ячу зверху-вниз, стоячи біля стінки.

7.     Перший гравець виконує верхню передачу, а другий після розбігу та настрибування ловить м’яч обома руками у найвищому положенні стрибка.

8.     Після кроку правою ногою підкинути лівою рукою м’яч уперед-угору, зробити настрибування та зловити м’яч обома руками у найвищому положенні стрибка.

9.     Нападальний удар в підлогу з власного підкидання в опорному положенні.

10.      Нападальний удар у стрибку із м’ячем після власного підкидання.

11.      Удар по м’ячу у стрибку із накидання партнера.

12.      Нападальні удари через сітку пониженої висоти  із накидання партнера.

13.      Нападальні удари через сітку із зони 2 і 4 після передачі із зони 3

14.      Нападальні удари проти одинарного, а потім подвійного блоку.

15.      Нападальні удари після нескладних взаємодій.

Блокування

          Найефективнішим засобом проти нападального удару є блокування м’яча над сіткою. Складність виконання блокування полягає в тому, що необхідно точно та своєчасно розташувати руки над сіткою на шляху м’яча.

Вправи для опанування

1.     Стрибки поштовхом обох ніг із місця, з розбігу, в один-два кроки, після двох-трьох приставних кроків.

2.     Блокування, стоячи на гімнастичній лаві, руки над сіткою.

3.     Імітація блока після стрибка з місця.

4.     Імітація блока після приставних кроків ліворуч (праворуч) і стрибка.

5.     Одиночний блок після стрибка з місця в зонах 2, 3, 4.

6.     Одиночний блок після приставних кроків і стрибка у зонах 2, 3, 4.

7.     Подвійний блок після стрибка з місця в зонах 2, 3, 4.

8.     Подвійний крок після приставних кроків і стрибка в зонах 2, 3, 4.

Тактичні дії в захисті та нападі

          Якість тактичних дій у нападі залежить від низки чинників. Перший – це вдало здійснений прийом подачі, що дозволяє точно спрямувати м’яч гравцеві, який пасує. Другий – гравець, який пасує, зважаючи на обставини гри, спрямовує м’яч для нападального удару партнерові, який перебуває в оптимальних умовах для атаки. Третій – по ситуації, здійснює якісне виконання нападального удару.

          Належний рівень тактичних дій у захисті залежить від техніки володіння гравцями прийомом м’яча після подачі. Цей прийом здійснюється обома руками зверху або знизу залежно від місця падіння м’яча та швидкості і траєкторії його польоту. Ці прийоми засвоюються під час вправ у парах і трійках після подачі м’яча на різній висоті та з різною швидкістю польоту. Те саме стосується блокування та страхування. Якісні захисні дії є умовою результативних нападальних дій.

Вправи для опанування.

1.     Гравці розташовуються в колону по троє обличчям до вчителя. Гравців однієї з крайніх колон призначають таких, хто пасуватиме. За сигналом учителя його колона міняється місцями з центральною. Зміна місць відбувається таким чином, щоб гравці, які пасують, займали місце центральних, проходячи перед ними.

2.     Шестеро учнів займають на майданчику ігрові позиції. Із протилежного боку майданчика виконується подача, після якої гравці, які нападатимуть і пасуватимуть, а також стоять в одній з крайніх зон нападу, міняються місцями. Розігрування м’яча через того, хто пасує, завершується нападальним ударом або передачею через сітку. Вправа виконується тричі, щоб роль того, хто розігрує, виконали всі гравці передньої лінії. Потім гравці передньої та задньої ліній міняються місцями.

Підготував вчитель фізичної культури

Довгалівської  ЗОШ  І – ІІІ ст.               Лисенко В.Г.

Рухливі ігри для вдосконалення 

технічних елементів волейболу

М’яч середньому

        Гравці утворюють декілька кіл, у центрі кожного з яких перебуває гравець. Гравці окремого кола зі своїм «середнім» утворюють одну команду. Середній гравець почергово підкидає м’яч угору своїм товаришам. Які пересуваються по колу приставними кроками, а вони виконують передачу у відповідь.

        Передача м’яча середньому може бути виконана: а) обома руками зверху; б) обома руками знизу.

        Отримавши м’яч від останнього за рахунком у колі гравця, «середній» піднімає м’яч угору. Перемагає команда, яка першою завершила передачу м’яча. Також кожна грати двома м’ячами.

Гилка по колу

        Гравці однієї команди перебувають за межами кола,а гравці другої – займають місце в середині (ігровим колом може бути половина волейбольного майданчика). Гравці, які стоять за колом, ударами м’яча намагаються вибити почергово всіх гравців команди суперника. Гравців дозволяється вибивати нападальним ударом, передачею знизу або зверху однією чи обома руками. Гравці в колі можуть відбивати м’яч руками. Виконуючи той чи інший захисний прийом (обома руками зверху або знизу, однією рукою, з випадом, у падінні та інші.) У цьому випадку коли залишаються у колі. Якщо м’яч влучив у тулуб або ноги гравця, або гравець не зумів відбити м’яч, він залишає коло та стає за спинами тих, хто атакують. Він може повернутися в коло, якщо зможе зловити м’яч від свого гравця, який відбив м’яч із кола. Перемагає команда,  яка зберегла більшу кількість гравців у полі.

 Гра для відпрацювання нападального удару

        Гравці парами розташовуються одне за одним обличчям до стіни на відстані 4,5 м від неї. Гравець, який стоїть позаду, підкидає м’яч і спрямовує його в сітку нападальним ударом. Передній гравець повинен зреагувати на відскок м’яча у будь-який прийом, щоб не дати йому приземлитися. Перемагає гравець, який швидше зреагував і відбив м’ячів, не даючи йому приземлитися.

Перестрілбол

        На кожній половині волейбольного майданчика перебуває від 4 до 8 гравців. За лицьовою лінією з однієї сторони розташований «полон». Гру починає одна з команд подачею м’яча. Гравці другої команди розігрують м’яч за правилами волейболу. Гравець, який припустився помилки, переходить на протилежну сторону у «полон», не виходячи на майданчик, намагається перехопити м’яч і виконати подачу на свою сторону. Якщо йому це вдається, гравці його команди розігрують надісланий їхнім товаришем м’яч і, якщо атака завершується успішно, він повертається із «полону» на свою частину майданчика. Під час гри учасники команди, яка атакує, можуть навмисне спрямовувати м’яч своєму гравцеві, який знаходиться в «полоні», а він повинен його впіймати. Перемагає команда, яка, за, визначений вчителем, проміжок часу, зуміла зберегти більшу кількість гравців.

Зумій прийняти

        Гравці в парах розташовуються на бічних лініях одне проти одного. За сигналом учителя гравці, які стоять на одній бічній лінії,надсилають м’яч одним із способів подачі на своїх суперників, які намагаються прийняти м’яч і кинути його у зворотному напрямку. Кожен гравець виконує по 10 подач. А потім гравці міняються ролями. Перемагає той, хто прийняв більшу кількість разів м’яч без помилок.

Бомбардири

        Гравці однієї команди почергово виконують напад альні удари із зони 4 після передачі із зони 3. Гравці другої команди намагаються захистити свою частину майданчика. Якщо «бомбардир» улучив у майданчик і захисники не торкнулися м’яча, то він отримує 3 очки; якщо захисники торкнулися м’яча , але не прийняли, - 2, якщо прийняли, - 1.

Торкнись, але не помились!

        Гравці однієї команди розташовуються на гімнастичних лавах, що встановлені вздовж сітки, і виставляють долоні над нею. Гравці другої команди шикуються в одну колону в зоні 4. За сигналом вони пересуваються в зону 3 приставними кроками і, підстрибуючи намагаються торкнутися долонями суперників, потім переходять в кінець колони. Кожен гравець, якому вдалось торкнутись долоні, отримує одне очко. Але якщо, при цьому, він торкнувся сітки, очко не зараховується. Гравець, який торкнувся долоні, але зачепив рукою сітку, штрафується зняттям з команди одного очка. Після того, як гравці виконають вправу тричі, команди міняються ролями. Перемагає команда, яка набере найбільше очок.

Суперники

        Гравці розташовуються в парах на протилежних сторонах сітки. Один гравець підкидає м’яч угору і виконує нападальний удар, другий намагається блокувати його. Після 10 ударів гравці міняються ролями. Перемагає гравець, який найбільше разів зумів блокувати м’яч.

Захисники

        Уздовж бічної лінії на майданчику накреслюються декілька кіл діаметром 2 м. Гравці змагаються в парах. Один розташовується в колі та грає в захисті, другий з відстані 6 м виконує несильні удари однією рукою по м’ячу, намагаючись влучити в коло захисника. Гравцеві в колі відбивати м’яч можна тільки руками. Після виконання 10 ударів гравці міняються місцями. Якщо м’яч улучив у коло, тоді захисник отримує штрафне очко. Перемагає гравець, який набрав меншу кількість штрафних очок