МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ВОЛЕЙБОЛЬНОЇ ТЕХНІКИ

МЕТОДИКА  НАВЧАННЯ  ВОЛЕЙБОЛЬНОЇ  ТЕХНІКИ

ТЕХНІКА ПЕРЕДАЧ

Прийом і передача є основними технічними якостями у волейболі. Основою правильного виконання передачі є своєчасне переміщення до м’яча і набуття відповідної ігрової стійки.

Підвідні вправи

1. Набути основну стійку, імітувати передачу, звернути особливу увагу на послідовність рухів. Спочатку слід імітувати передачу після переміщення, а потім навчати дітей правильному положенню кистей рук. Із основної стійки волейболіста необхідно зігнути руки і розмістити їх перед тулубом – це і є положення середньої стійки. Далі необхідно запропонувати учневі із середньої стійки поставити ноги ширше, більше зігнути їх у колінах, дещо нахилити тулуб вперед – це є положення низької стійки. І, навпаки, із положення середньої стійки потрібно поставити ноги вужче, дещо випрямити ноги та тулуб – це є положення високої стійки.

2. Кидки м’яча партнерові з основної стійки.

3. Підкидання м’яча над собою та передача його партнерові.

4. Передачі після накинутого партнером м’яча (спочатку – точно гравцеві, а

    потім – перед ним і в сторону від нього).

5. Зустрічна передача м’яча в парах (відстань постійно змінювати).

Прийом та передачі м’яча обома руками зверху

Переміщення до місця зустрічі з м’ячем кроком або бігом, останній крок має стопорити, ноги мають бути дещо зігнуті в колінах. Руки зігнуті в ліктях, лікті дещо розведені. Кисті потрібно виносити перед обличчям, великі пальці повинні розташовуватись на рівні брів і відведеними вбік-назад. Вказівні та великі пальці утворюють трикутник. Кисті рук при оптимальному напруженню повинні мати форму овалу. Зустрічний ударний рух потрібно здійснювати завдяки розгинанню вгору рук у ліктях уперед подушечками пальців.

Спосіб виконання прийому і передачі м’яча обома руками знизу обумовлений взаємодією гравця з м’ячем, що може летіти з різною швидкістю. Учень-волейболіст набуває середньої стійки (одна нога на півстопи попереду, напівзігнуті в ліктях, руки перед тулубом). Визначивши можливе місце падіння м’яча, гравець повинен виходити до нього, при цьому руки повинні бути з’єднані, а тулуб дещо нахилений вперед.

Основні рекомендаційні поради з техніки виконання передач

1. Не слід намагатися виконати передачу у стрибку, якщо її можна виконати з

    основної стійки.

2. Удосконалювати першу і другу передачі м’яча, оскільки точна передача є

    основою всієї гри.

3. Виконуючи другу передачу, необхідно точно оцінювати ігрову ситуацію.

4. Виконавши другу передачу, не слід стояти на місці, а негайно починати

    страхувати свого нападаючого.

5. Із важких положень другу передачу віддавати гравцеві, що є ближчим та до

    якого гравець, який приймає, спрямований обличчям.

ТЕХНІКА ПОДАЧ

Подачі – це способи введення м’яча у гру. Різновиди подач: нижні (пряма та бокова) і верхні (пряма та бокова). Найскладніша подача – подача у стрибку.

Підвідні вправи

1. Імітація подачі в основній стійці.

2. Підкидання м’яча й виконання замаху без удару.

3. Подача в стінку (відстань до стінки – 3 – 4 м).

4. Подачі в парах упоперек майданчика.

5. Подачі над сіткою з відстані 4 – 7 м.

6. Подача з місця, установленого вчителем, але регламентованого правилами.

7. Подача в певну зону майданчика.

Нижня пряма подача

 Коли гравець стає на місце подачі у вихідне положення, ноги  повинні бути дещо зігнуті в колінах, ліва (права) дещо попереду, а тулуб незначно нахилений уперед. М’яч повинен знаходитись на долоні лівої руки (для правші), для лівші (на долоні правої), що зігнута в лікті. Замахнувшись правою (лівою) рукою, вага тіла переноситься на праву (ліву ногу), водночас підкидається м’яч вертикально вгору   (зазвичай на 0,4 – 0,6 м). Випрямляючи праву (ліву) , виконується мах правою (лівою) рукою вниз-уперед і виконується поштовхів удар по м’ячу знизу-позаду, спрямовуючи його вперед-угору.

Верхня пряма подача

Гравець стає обличчям до сітки, ноги на ширині плечей, ліва нога (для правші) на півкроку попереду. М’яч знаходиться у зігнуті лівій руці на рівні грудей, при цьому погляд спрямований на майданчик суперників. Права рука, згинається у лікті і відводиться назад, лікоть спрямований уперед-угору. Вага тіла переноситься на праву, зігнуту в коліні ногу, тулуб дещо прогнутий, погляд спрямований на м’яч. Лівою рукою м’яч підкидається над собою на висоту 1,2 – 1,6 м. Ударний рух починається поштовхом розгинання правої ноги, поворотом тулуба ліворуч й перенесенням ваги тіла на ліву ногу. Удар виконується майже водночас із рухами ніг і тулуба: права рука випрямляється та завдає удар по м’ячу (кисть руки дещо напружена і накриває м’яч, пальці міцно притиснуті один до одного), ліва рука опускається вниз. Після удару кисть, що супроводжує м’яч, згинається, рука опускається і тулуб нахиляється уперед.

Верхня бічна подача

Гравець виконує з положення стоячи лівим боком (для правші) до сітки на відстані 2 м від лицевої лінії. Дещо зігнуті ноги  розташовуються на ширині плечей, ліва нога попереду, м’яч знаходиться у руках перед тулубом, ліва рука знизу, на рівні пояса, погляд спрямований на половину майданчика суперника. Потім гравець правою ногою робить перехресний крок на ліву, ліву руку за м’ячем виводить уперед-угору, праву руку для замаху опускає вниз (вага тіла на лівій нозі). Вага тіла переноситься на праву ногу, ліва відставляється на крок в сторону. М’яч підкидається на висоту 1,5 – 2 м і вперед 0,5 – 0,7 м,  ноги згинаються, тулуб нахиляється в сторону руки що виконуватиме удар, погляд переводиться на м’яч. Розгинаючи ноги та випрямляючи тулуб, гравець виводить праву руку через сторону вгору, ліву руку, що тримає м’яч опускає вниз і готується для виконання удару. Під час удару по м’ячу тулуб спрямовується ліворуч і незначно згинається. Гравець розвертається грудьми до сітки. Рука, що виконує удар, пряма, кисть згинається і накриває м’яч, ліва рука відводиться униз – назад. Після удару по м’ячу вага тіла переноситься на ліву ногу, права рука опускається вниз. Гравець переступаючи на праву ногу набуває стійкого положення.

Основні поради з техніки виконання подач

1. Якщо м’яч підкинуто неточно, то слід дати йому впасти й виконати подачу

    знову (стосується тільки тренування. У грі це дозволено зробити лише один

    раз).

2. Якщо під час подачі робити крок уперед, то слід стати на відстані 1 м від

    лицьової лінії. Безпосередньо з лінії подачу робити заборонено.

3. Перед виконанням подачі слід оглянути майданчик суперника. М’яч слід

    спрямовувати в найвразливіші місця.

4. Слід намагатися подавати м’яч точно та сильно (така подача ускладнює

    прийом суперникові й можливість організувати власну атаку).

5. Під час виконання подачі не квапитися, щоб не втратити м’яч або не

    полегшити суперникам його прийом, подавати м’яч бажано на 4 секунді,

    коли у суперника послаблюється увага, а загалом для виконання подачі

    правилами відводиться 8 секунд.

6. Після виконання подачі слід негайно повернутися на майданчик, щоб узяти

    активну участь у грі.

ТЕХНІКА ПРИЙОМУ ПОДАЧІ

Завдання під час опанування техніки прийому подачі:

●  навчати прийому подачі обома руками знизу та обома руками зверху;

●  навчати правильно обирати місце на майданчику і своєчасно переміщуватися

    до ймовірного місця приземлення м’яча;

●  навчати вмінню підстрахування гравця, який приймає подачу;

●  навчати передавати м’яч, після прийому подачі, в обумовлену зону як в любу

    зону передньої лінії (лінії атаки), так і в любу зону задньої лінії (лінії

    приймання м’яча).

Техніка прийому подачі полягає в тому що гравець визначивши спосіб подачі м’яча суперником повинен набувати середньої стійки, спрямовуючи погляд на гравця, який виконує подачу.

Прийом м’яча обома руками зверху

Якщо м’яч, після подачі, летить із великою швидкістю, то гравець повинен збільшити згинання ніг у гомілковостопних і колінних суглобах, а тулуба – в тазостегновому суглобі. Кут між тулубом і плечем зменшується, передпліччя опускається нижче. Таке положення обумовлене більш пологою траєкторією польоту м’яча після подачі.

Прийом м’яча обома руками зверху з падінням перекатом на спину

У випадку більшої швидкості польоту м’яча потрібно ще більше зігнути ноги та тулуб дещо відхилити назад. Гравець приймаючи, у безопорному положенні, м’яч й виконавши передачу, присідає й перекачується на спину. Такий прийом є надзвичайно ефективним під час організації атаки з першої передачі для нападального удару.

Прийом подачі м’яча обома руками знизу

У вихідному положенні ноги гравця повинні бути зігнуті в колінах і гомілковостопних суглобах, тулуб незначно нахилений вперед, руки випрямлені та спрямовані вперед – униз, передпліччя з’єднані. М’яч необхідно приймати на передпліччя (ближче до кистей), ноги та тулуб випрямляються. Зі збільшенням швидкості польоту м’яча зустрічний рух сповільнюється.

ТЕХНІКА НАПАДАЛЬНОГО УДАРУ

На мою думку нападальний удар є найважливішим у навчанні гри волейбол. Це пов’язано з тим, що для його виконання необхідно мати добрі фізичні дані, уміти поєднувати виконання складових дій по фазах (таких як розбіг, що необхідно погоджувати з польотом м’яча; обирання місця відштовхування; стрибок із замахом для удару та удар по м’ячу у найвищій точці стрибка). Усі дії мають бути виконані за 1 – 3 с. Важливо пам’ятати про правильне приземлення після виконання нападального удару. У кожному разі не можна приземлятися на п’ятки випрямлених ніг, адже це може спричинити до травми.

Підвідні вправи

1. Імітація нападального удару з розбігу.

2. виконання нападального удару з двох кроків по підкинутому біля сітки м’ячу

   (відстань від сітки – 6 – 8 м); м’яч підкидає партнер.

3. Те саме з трьох кроків.

4. Удар над низько закріпленою сіткою.

5. Те саме із зони 4 після передачі із зони 3.

6. Те саме із зони 2 після передачі із зони 3.

7. Те саме із зони 5 після передачі із зони 3.

8. Те саме із зони 3 після передачі із зони 2,4, чи 5.

9. Те саме із сіткою нормальної висоти.

Техніка виконання прямого нападального удару «по ходу» полягає в тому, що волейболіст, перебуваючи у високій стійці та визначивши напрямок і траєкторію польоту м’яча, поступово збільшує швидкість розбігу та прямує до місця відштовхування для виконання нападального удару.

Початок і швидкість розбігу залежать від відстані, швидкості та траєкторії польоту м’яча. Під час останнього кроку розбігу руки рухаються вниз-назад, гравець виставляє вперед праву ногу кроком, що стопорить, приставляє ліву ногу. Стопи розташовуються паралельно на відстані 20 – 30 см одна від одної, ноги згинаються у колінах.

Відштовхування здійснюється перекатом із п’ятки на носок, випрямлянням ніг і тулуба. Приставляючи ліву ногу, руки опускаються вниз, щоб водночас з їх рухом угору випрямити ноги. До рівня обличчя повинні підніматися разом, а потім випереджає рука, яка завдаватиме удар по м’ячу. Виконуючи замах, тулуб потрібно прогнути, потім підняти і відвести назад плече, лікоть, передпліччя та кисть. Виконуючи замах, права рука згинається у лікті, плече відводиться назад, тулуб прогинається, ліва рука розташована перед тулубом, ноги зігнуті у колінах.

Ударний рух починається швидким згинанням тулуба. Ударна рука розгинається у лікті та рухається вперед-угору з виведенням уперед передпліччя. Спочатку рухається плече, за ним – передпліччя та кисть. Швидкість руху повинна поступово зростати і бути найбільшою під час удару. Акцентованим рухом кисті завдається удар по верхньо-задній частині м’яча, що повинен перебувати вище і дещо попереду голови, кисть нібито накриває м’яч, ліва рука опускається вниз. Супроводжуючи м’яч, права рука опускається вниз, тулуб нахиляється вперед. Після цього гравець приземляється на носки, згинаючи ноги й тулуб.

Боковий нападальний удар

Із віддаленої позиції гравець розбігається під певним кутом до сітки та, виконуючи замах, обидві руки виносить угору, тулуб прогинає, ноги згинає. Під час удару тулуб розгинається та повертається ліворуч, ліва рука опускається вниз, а права дугоподібним рухом завдає удару по м’ячу, дещо супроводжуючи після цього його політ. Потім гравець м’яко приземлюється.

Техніка виконання бокового нападального удару на техніку прямого нападального удару: точно дібраний розбіг, високий стрибок, випрямлена в момент удару рука, сильний раптовий удар. Але в випадку бокового удару розбіг виконується під гострим кутом до сітки; після розбігу стрибка гравець повертається боком до напрямку удару, права рука опущена вниз для замаху, ліва піднята вгору. Права рука піднімається всторону-вгору, а ліва опускається вниз, тулуб повертається навколо вертикальної осі ліворуч, праве плече виводиться уперед, а тулуб випрямляється, удар завдається кистю прямої правої руки зверху-збоку. Змінюючи напрямок руху й положення кисті, можна варіювати напрямок удару.

Нападальний удар із переведенням

Техніка нападального удару з переведенням руки (наприклад праворуч) схожа на техніку прямого нападального удару «по ходу» в підготовчій фазі. Далі під час ударного руху рука проводиться дугою ліворуч-уперед, щоб кисть накласти на м1яч із лівої сторони, тулуб розвертається ліворуч, праве плече піднімається вгору, ліве при цьому опускається внизу. Ударний рух супроводжується згинанням тулуба та відведенням руки, що завдає удар, праворуч – у сторону – вниз, ліва відводиться униз – назад, кисть правої згинається, накриваючи м’яч. Після удару права рука опускається через сторону вниз. Гравець повинен приземлитися на напівзігнуті ноги. Найскладнішим за виконанням є удар із короткого пасу.

Основні поради з техніки виконання нападальних ударів

1. Навчитись виконувати нападальний удар як правою так і лівою рукою.

2. Розвивати вміння правильно стрибати. Стрибок – невід’ємна складова

    повноцінного нападального удару.

3. Навчитись завдавати удар із будь-якої передачі тоді, коли м’яч перебуває

    вище верхнього краю сітки.

4. Готуючись до виконання нападального удару, стежити за діями гравця, який

    буде виконувати передачу м’яча та за майданчиком суперника.

5. Під час гри перші нападальні удари не виконувати з максимальними

    зусиллями, а спочатку потрібно відчути силу удару.

6. Намагатися виконувати різноманітні за напрямком і силою удари. Не

    виконувати удар двічі поспіль із однаковою силою і в одному напрямку.

7. Спрямовувати удар на суперника, який погано володіє прийомом м’яча.

8. Не виконувати «відкидку», якщо суперник не ставить блок (у такому випадку

    кращу атакувати самому).

9. Помиляючись, виконуючи нападальний удар, не робити зауважень

    партнерові, від якого отримав м’яч, а краще потрібно шукати причину

    помилки у власних діях.

ТЕХНІКА ГРИ В ЗАХИСТІ

Підвідні вправи

1. Імітування передачі на місці та після руху.

2. Із низької стійки кидки м’яча та падіння з перекачуванням на спину.

3. Передачі м’яча, що накинутий партнером.

4. прийом м’яча після несильного удару.

Основні поради з техніки гри в захисті.

1. Для того щоб гра у захисті була успішною, слід постійно розвивати

    швидкість реакції, рішучість, сміливість у прийомі м’яча, що завданий

    потужно.

2. М’яч, що летить із великою швидкістю, краще приймати у безопорному

    положенні (це пом’якшує силу удару).

3. Приймаючи м’яч, що летить, його потрібно відбивати обома руками знизу з

    невеликим відривом ступень від опори.

4. Виконуючи прийом м’яча збоку падінні перекачуванням на спину (або на

    бік), потрібно перебувати в безопорному положенні.

5. Приймаючи подачу або нападальний удар, падати тільки тоді, коли це сприяє

    надійному прийому м’яча.

6. У захисті намагатися приймати будь-який м’яч, навіть безнадійний. Така

    самовідданість надихає колектив.

7. Приймаючи важкий м’яч, не намагатись за будь-що перебити його над

    сіткою, натомість потрібно намагатись зробити так, щоб м’яч потрапив від

    вас до партнерів.

ТЕХНІКА БЛОКУВАННЯ

Блокування – це найефективніший засіб зупинити атаку суперника,

перешкоджаючи м’ячу перелетіти над сіткою. Блокування містить такі фази як:

переміщення, стрибок, винесення та постановку рук над сіткою, приземлення.

Підвідні вправи

1. Імітація блокування біля низької сітки.

2. Гравці стають парами з різних боків сітки: один імітує нападальний удар,

    другий – блокування, імітація одночасного блокування із торканням пальців

    рук.

До помилок у блокуванні найчастіше призводить неправильне обирання місця для відштовхування та стрибка. Під час стрибка гравці, які блокують, можуть помилково піднімати руки вище голови й виконувати такий самий рух, як під час замаху для нападального удару, внаслідок чого руки торкаються сітки. Це можна усунути, якщо руки виносити вгору перед обличчям рухом знизу-вгору на відстані приблизно половини діаметра м’яча від сітки.

Для ефективного блокування важливим є своєчасно визначити напрямок атаки, переміститися в місце, де суперник атакуватиме, та вгадати, у який момент вистрибнути.

Під час блокування нападального удару біля сітки необхідно розвернути долоню крайньої руки, щоб не дати змоги м’ячу вилетіти за бічну лінію. Після блокування гравець має стежити за м’ячем і за потреби здійснити самострахування.

Багато початківців, виконуючи блокування, інстинктивно заплющують очі під час удару і не бачать, куди летить м’яч. Для усунення цього недоліку слід навчати блокування перекинутого м’яча через сітку в обумовлене місце. Потім ставити блок  під час перекидань м’яча в невідомих напрямках. Потім блокувати м’ячі, що спрямовані в обумовленому напрямку слабкими та сильними ударами.

Основні поради з техніки блокування

1. Під час блокування слід дивитися на гравця, який завдає нападального удару,

    а не на м’яч.

2. Вміти визначати, хто із суперників може успішно завершити атаку.

3. Для блокування слід вистрибувати дещо пізніше за нападаючого.

4. Параметрами передачі й силою наступного удару визначити, кого та як слід

    блокувати. Не блокувати гравця, який не може виконати нападальний удар.

5. Після блокування приземлюватися на зігнуті ноги (це сприяє своєчасному

    переключенню на інші дії).