МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ ВОЛЕЙБОЛУ У 9 – 10 КЛАСАХ.

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ ВОЛЕЙБОЛУ

У 9 – 10 КЛАСАХ.

       

         Навчальною програмою у 9 класі передбачається вивчення: передачі м’яча зверху обома руками в зустрічних колонах, біля сітки та через сітку, за спину в парах, трійках, прийому м’яча, що відскочив від сітки, нападальний удар із власного підкидання;одиночне блокування нападального удару. І  в 10 класі вдосконалюються прийом м’яча після подачі в задану зону;прямий нападаючий удар із власного підкидання, із накидання та із передачі партнера, а також із задньої лінії, блокування нападального удару.

  А на закріплення вивченого матеріалу застосовуються двохсторонні ігри. Під  час уроків організовуються навчальні ігри із завданнями для закріплення вивченого матеріалу,а також ігри,в яких умови наближених до змагальної діяльності.

  Однозначно необхідно приділяти увагу закріпленню раціональних вихідних положень перед виконанням нападальних і захисних дій,стійок волейболіста, а також способів переміщення до набування вихідного положення та виконання наступних технічних прийомів.

ТЕХНІКА ПЕРЕСУВАННЯ

         Біг із зміною напрямку,оббігання розставлених сіток, набивних м’ячів спочатку на обмеженій площині, поміж у межах ігрового майданчика. Біг за зоровим сигналом на 10 – 15м із різних вихідних положень (стійка волейболіста, сидячи, лежачи, обличчям і спиною у напрямку руху ). Ці вправи виконуються за звичай шеренгами по 4 – 6  учнів у кожній із додатковими завданнями.

  Наприклад, із положення сидячи боком у напрямку руху за сигналом слід швидко підвистися, набути стійку для його прийому м’яча знизу та пересуватися преставними кроками правим  (лівим) боком,зупинитися стрибком і мітувати прийом  м’яча знизу з подачі, повернутися до стройової лінії в стійці для прийому м’яча зверху спиною вперед.  Учні розташовуються  у три колони, за сигналом ті, хто стоять першими, біжать до сітки, зупиняються подвійним кроком, і мітуючи прийом подачі, потім виконують нападаючий  удар, блокування, передачу. Після імітації учень із колони, яка розташовується на лінії в зоні 1 пересувається обумовленим способом  у колону  в зону 6. А звідти переміщується в колону в 5 зоні, звідти – у зону 1.

  Усі переміщення виконуються із завданням, наприклад,перший із колони приставними кроками , другий – спиною вперед, третій правим боком, четвертий – стрибками  боком  тощо.

  Учні розташовуються на лицевій лінії в 1,6,і 5 зонах а в 3 зоні на відстані 1м одне від одного розташовується троє учнів. У кожній колоні по одному волейбольному м’ячу. За сигналом перші в колонах долають відстань 4м, зупиняються,стрибком виконують передачу обома руками зверху гравцеві в 3 зону, отримують передачу у відповідь, повертаються кругом і виконують передачу зверху обома руками другому в колоні, а самі повертаються у свою колону і стають останніми у ній.

  Із зони 1 учень приставними кроками «ламаною» лінією пересувається до сітки через зони 6,5,2, причому в 6 зоні імітує прийому  м’яча обома руками знизу, в 5 зоні – прийом  м’яча знизу лівою (правою) рукою із перекочування через плече, в 2 зоні передачу м’яча обома руками з верху в зону 4.                Та сама вправа виконується зі зміною способу пересування від однієї зони до іншої.

          

ПЕРЕДАЧІ М’ЯЧА ОБОМА РУКАМИ ЗВЕРХУ:             

Упевнене опанування навичок передачі м’яча зверху обома рухами забезпечує на уроках   розв’язання багатьох завдань: - вивчення тактичних дій; - нападаючого удару – блокування та проведення двохсторонньої гри. В 9 та 10 класі учні повинні опанувати передані зверху настільки, щоб упевнено виконувати групові та індивідуальні вправи в передачах із різними пересуваннями. У групових вправах закріплюється вміння виконувати перші(після прийому подачі ) передачі м’яча : із заданої лінії ( із зон 6,5,1) у зону 3 або 2 перші передачі,із зони 3 у зону 4 або 2, повернувшись обличчям або спиною до цілі та зони 2 в зону 3 та 4 другі передачі. Передачі через сітку виконується в стрибку.

  Прийому м’яча від суперника, перша та друга передачі та відбивання через сітку. Гравець із 6 зони передає м’яч у зону 3, із зони 3 – у зону 4, звідти гравець спрямовує м’яч через сітку в зону 6. На інші стороні майданчика виконують такі самі передачі, але із зони 3 м’яч передають у зону 2. Після  передачі  учні  переходять у ту колону, куди вони спрямовували м’яч.

  На іншому краю сітки виконують передачі через сітку в зустрічних колонах (без переходу із колони в колону та з переходом, із передачею в стрибку в одній з колон). А для кращого закріплення техніки виконання ще слід виконувати тільки  з волейбольними м’ячами.

  Учні розташовуються  так як у першій вправі, тільки одна група перебуває в зоні 2, і друга передача із зони 3 спрямовується туди.

  Розташування учнів таке саме, як у першій вправі, але група гравців знаходиться ближче до 5 зони і друга передача із 3 зони виховується в зону 2, стоячи спиною до неї. Ця сама вправа виконується в розтановці в зонах 1-3-4 (передача, стоячи спиною до 4 зони). Для вдосконалювання передачі можна 2-4 рази виконати з баскетбольним м’ячем. По – перше, вправи виконуються повільніше, діти краще усвідомлюють і контролюють виконання, закріплюється навичка виконання передачі, можна стежити за правильністю роботи ніг. Вправа за характером така сама, як попередня,але учні розташовуються в зонах 6, 2 і 3, перша передача із зони 6 спрямовується в зону 2, друга – із зони 2 – у зону 3.

         Учні шикуються в колону, навпроти неї розташовується ведучий. він передає м’яч обома руками   зверху першому в колоні; той передачею у стрибку ( знизу,однією рукою і т.д.) спрямовує м’яч ведучому і вирушає в кінець колони. Після 3 – 4 серій передач змінюється ведучий.

  Учні розташовуються в колоні, в середині – один або двоє ведучих. Вони по черзі спрямовують передачею м’яч тим, хто розташовується  в колоні, а ті повертають м’яч назад.

  Те саме, але учні рухаються по колу приставними кроками або стрибками.

  Учні шикуються у зустрічні колони і виконують передачі м’яча з місця і в стрибку, міняючись містами у своїх колонах і перебігаючи в протилежну, теж саме через волейбольну сітку.

  Коли передачі опановані учнями, тоді можна використовувати їх під час ігор і змагань. Головна умова – якісне виконування прийомів гри. Якщо будь – хто неправильно виконує прийом, можна дати йому індивідуальне запитання на самостійне відпрацьовування  прийому або постановити його в парі з учнем, який правильно виконує прийом і також правильно його проводить .

  ПРИЙОМ М’ЯЧА ОБОМА РУКАМИ ЗНИЗУ:

          Учні розташовуються в колонах, ведучий спрямовує м’яч  у колону обома руками зверху, а учні приймають м’яч обома руками знизу.

  Те саме, що у вправах 1 – 4 із вищеназваного розділу «Передачі м’яча обома руками зверху; але м’яч, що спрямований через сітку, приймають обома руками знизу та спрямовують до сітки в задану зону.

  У парах, один учень після підкидання м’яча ударом однієї руки спрямовує м’яч партнерові, який приймає його обома руками знизу. Водночас виконуючи прийом м’яча обома руками знизу і нападаючий удар, що також спрямовується у підлогу, гравцеві дещо ліворуч або праворуч, ближче або дальше.

  У парах, відстань між гравцями 8 – 10м. Один гравець спрямовує м’яч верхньою прямою подачею, другий приймає обома руками знизу.

  Те саме що і вправах 1 – 2 із «передачі м’яча обома руками зверху; але м’яч через сітку спрямовується нападаючим ударом, а на іншій стороні майданчика м’яч приймається обома руками знизу. Прийом м’яча однією рукою знизу з падінням і перекочуванням убік на стегно,  або на спину.

 М’яч приймається однією рукою ( якщо правою, то падіння та перекочування

убік на стегно і спину виконується праворуч, якщо лівою рукою   то ліворуч).

  Прийом знизу накинутого партнером м’яча ( прямо, праворуч, ліворуч, ближче, далі, прийом з відскоком назад).

  Переміщення, зупинки з імітацією та виконанням  прийомів м’яча однією рукою,але не на підлозі, а на гімнастичним матах,що позбавляє напруження в учнів, зумовлене острахом забитись об підлогу ліктем, коліном плечем, спиною. Коли учні первинно опанували правильну навичку виконання прийому однією рукою з перекочуванням і падінням, мати прибираються, а прийом однією рукою повторюється спочатку в повільному темпі, а після того, як зникає острах опирати болючі удари, можна використати цей елемент  в естафетах та інших ігрових вправах.

                                                                                        

ПОДАЧА М’ЯЧА:

( нижня,верхня пряма та бокова)

         У вихідному положенні для виконання верхньої прямої подачі учнів розташовуються обличчям до сітки. Удар по м’ячу використовується у найвищій  точці над головою випрямленою рукою долоня при цьому відкрита та напружена, пальці зімкнуті.

   Не слід заохочувати спроби учнів докладати максимальних зусиль,головну увагу варто приділяти підкиданню, замаху та узгодженню рухів.

  Імітація виконання подачі, при цьому звертати особливу увагу на положення тулуба, замах рукою, імітацію удару по м’ячу.

  Імітація підкидання волейбольного м’яча.

  Імітація подачі, стоячи біля стіни. Подача з 6 м. подача м’яча з – за лицьової лінії.

                         

                          

 НАПАДАЛЬНИЙ УДАР:

         

          У нападальному  ударі існують такі фази: розгін, стрибок і замах, удар по м’ячу, приземлення. Для розбігу треба зробити від одного до трьох кроків, причому для останнього кроку характерна жорстка постановка ноги на п’яту, друга нога приставляється з одночасним рухом рук вперед – угору. Під час відштовхуванням важливим є узгодження рухів рук із різним і одночасним розгинанням ніг. Удар по м’ячу виконується у найвищій точці стрибка та обов’язково прямою рукою. Приземлення має бути м’яким,ноги змикаються «ніби» «пружиняться» рухом.

  Кидки малого м’яча через сітку, відштовхуючись обома ногами.

 Кидки малого м’яча в стрибку з 1 – 3 кроків через сітку із завданням  влучити в певні зони на протилежній стороні майданчика.

  Удари кистю по м’ячу: «підлога – стіна», в мат, стоячи на колінах.

  Нападальний удар із власного підкидання.

  Нападальний  удар по м’ячу,що підкидається партнером,з місця або із розбігу.

  Нападальний удар із зони 4 після передачі із зони 3. Організація його така сама,як у вправах 1 – 1 у вищевказаному «Передачі м’яча обома руками зверху.

  Причини ускладнень під час навчання нападального удару:

-         Докладання зайвих зусиль, намагання  щосили вдарити по м’ячу;

-         Порушення узгодженості рухів рук і ніг;

-         Відштовхування однією ногою;

-         Передчасне вистрибування;

-         Виконання удару не у найвищій точці;

-         Удар завдається напівзігнутою або зігнутою рукою.

             

БЛОКУВАННЯ НАПАДАЛЬНОГО УДАРУ.

        Блокування є найнадійнішим захистом від нападальних ударів. Сутність блокування полягає в тому, що своєчасно поставити руки над сіткою на шляху м’яча. Начавши напрямок передачі для нападального удару та положення нападника,той, хто блокує, обирає місце для відштовхування, продовжуючи спостерігати за напрямом розбігу нападника.

   Відштовхування використовується таким чином, щоб у момент удару нападника по м’ячу долоні того, хто блокує, перебували якомога вище  над сіткою, при цьому характерним є рух кистями на зустріч м’ячу для того,щоб дотик до м’яча відбувався на стороні нападника. Стрибки поштовхом обох ніг із місця з імітацією блокування.

   Стрибки поштовхом обох ніг у парі через сітку з пересуванням приставними кроками вздовж сітки з торканням долонями одне одного.

   Стрибки з місця, з розбігу в один два кроки з діставанням підвішеного м’яча.

   Блокування, стоячи на гімнастичній лаві,руки над сіткою, нападник кидає м’яч у стрибку обома руками.

   Блокування з місця та в стрибку по м’ячу, що знаходяться в руках іншого гравця, який тримає цей м’яч  з іншої сторони сітки на висоті (15 – 20см),від верхньої лінії волейбольної сітки.

   Блокування, стояти на лаві або підставці, по м’ячу, що підкинутий партнером.

                     

ТАКТИЧНІ ДІЇ В НАПАДІ ТА ЗАХИСТІ:

          Під час подачі гравець намагається спрямовувати м’яч таким чином, щоб ускладнити прийом м’яча гравцем команди суперників. Зазвичай м’яч подається на гравця, який недостатньо володіє прийомом, або до лицевої лінії чи бічної лінії. Під час передачі м’яча для нападального удару зв’язковий зазвичай перебуває обличчям  до нападника, то ще створює більше проблем тим, хто блокує.

ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАЛЬНИХ ІГОР В ВОЛЕЙБОЛ:

       Навчальна гра надає можливість для учнів продемонструвати те, наскільки учні вдосконалили вміння технічно правильно виконувати елементи техніки й тактики гри в волейбол. Для   мене  – ще можливість визначити рівень  технічної та тактичної підготовки учнів. Тому під час проведення двохсторонньої гри потрібно ставити певні завдання.

1.     Подача м’яча в певну зону або на певного учня.

2.     Під час прийому м’яча спрямовувати його в певну зону (3 або 2).

3.     Другу передачу виконувати в зону 4 або 2, розташовуватись обличчям або спиною до нападника.

4.     Гравець 6 зони розташовується ближче до сітки (система «кругом у перед») і здійснює страхування під час блокування або грає в захисті, коли нападальний удар суперником не виконується.

      Учні які не беруть участі в грі, за завданням виконують різні вправи з волейбольними м’ячами,загальнорозвивальні або стрибкові вправи, вправи для закріплення техніки окремих елементів.

     Також потрібно враховувати  рівень не тільки фізичної але й технічної підготовленості ступінь опанування  ними матеріалу. В одному випадку я ставлю сильнішого учня із слабким, в іншому приблизно однакових за рівнем  підготовки, що забезпечує на уроці диференційований підхід до кожного учня.

     Волейбол – гра технічно складна, лише багаторазове виконання того або іншого прийому дозволить навчитись грати та виконувати нормативні вимоги навчальної програми.