БАСКЕТБОЛ
ІСТОРІЯ
Баскетбол (англ. ,basket – кошик, ball – м’яч) – спортивна гра з м’ячем,
що створена у 1891 р. викладачем навчального центру Християнської асоціації
молоді у Спрингфільді (штат Массачусетс, США) Джеймсом Нейсмітом. Для того щоб
пожвавити уроки гімнастики, він
запропонував 18 студентам поєднатися у дві команди й намагатися закинути
м’яч у кошик із під персиків. Сторож Стеббінс повинен був чергувати з драбиною
для того, щоб витягати закинуті м’ячі, але у першій грі це не вдалося зробити жодному
гравцеві. Незважаючи на це, гра набула великої популярності: у 1894 р.
надруковано перші правила баскетболу, у 1898 р. створена перша Національна
баскетбольна ліга, у 1914 р. створена перша баскетбольна команда у великому
місті, яка відома зараз як «Бостон Селтікс».
У червні 1932 р. у Женеві (Швейцарія)
була створена Міжнародна федерація баскетболу ФІБА. Там же у 1935 р. відбувся
перший чемпіонат Європи, переможцем якого стала збірна команда Латвії. У 1938
р. відбувся перший європейський жіночий баскетбольний чемпіонат (переможець –
збірна команда Італії). Чемпіонати світу серед чоловічих збірних команд проводяться з 1950 р. (першим чемпіоном стала
збірна команда Аргентини), жіночих – із 1953 р. (перші чемпіонки світу – збірна
команда США).
На Олімпіадах 1904 й 1932 рр. було
проведено показові виступи з баскетболу за участі американських спортсменів.
Олімпійський дебют баскетболу відбувся у 1936 р. Переможцем стала збірна
команда США, яка перемагала потім 63 матчі поспіль аж до 1972 р., коли вперше у
фіналі поступилася збірній команді СРСР. Перевага американських баскетболістів
була такою великою, що іноді виступала не збірна команда країни, а студентська
команда університету (у 1948 р. виступала команда університету штату Кентуккі,
у 1952 р. - Канзасу).
Із 1992 р. до участі в Іграх були
допущені спортсмени-професіонали. До складу збірної команди США, яка одразу
отримала назву Dream-team («команда
мрії»), у 1992 увійшли М. Джордан, Л. Бьорд, Меджик Джонсон, Ч. Барклі та інші суперзірки НБА. Ця команда
стала переможницею олімпійського турніру. В усіх 8 матчах вона набирала понад
100 очок, а її тренер Ч. Дейлі жодного разу не користався тайм-аутом.
ПРАВИЛА
Суддівство офіційних змагань із
баскетболу здійснюється згідно з Офіційними Правилами гри в баскетбол, що
затверджені ФІБА.
У баскетбол грають 2 команди (по 5 гравців
кожна) на майданчику розмірами 28×15 м. На коротких сторонах майданчика на
щитах на висоті 305 см укріплені «кошики» – металеві кільця діаметром 45 см із
мотузяною сіткою без дна.
Переможцем визначається команда, якій
удалось більшу кількість разів закинути м’яч у кошик суперників. Тривалість гри
– 4 періоди по 10 хв, з 1,5 хвилинними перервами між 1-ю та 2-ю й 3-ю та 4-ю
чвертями, та великою 15-хвилинною перервою між 2-ю та 3-ю чвертями.
Цікаво, що Дж. Нейсміт, створюючи нову
гру, менше ніж за годину сформулював тринадцять
правил гри в баскетбол.
1.
М’яч можна кидати у будь-якому напрямку
однією чи обома руками.
2.
По м’ячу можна бити однією чи обома
руками в будь-якому напрямку, але в жодному разі не кулаком.
3.
Гравець не може бігати з м’ячем. Гравець
повинен віддати пас чи кинути м’яч у кошик із тієї точки, у якій він його
впіймав. Виняток - для гравця, який
біжить на великій швидкості.
4.
М’яч повинен утримуватися однією чи
обома руками. Не можна використовувати для утримання м’яча передпліччя і тулуб.
5.
У будь-якому випадку не допускаються
удари, захоплення, утримання та штовхання суперника. Перше порушення цього
правила будь-яким гравцем повинне фіксуватися як фол («брудна гра»); другий фол
дискваліфікує гравця, поки не буде забитий наступний м’яч. Якщо був очевидним
намір травмувати гравця, то гравець-порушник дискваліфікується на всю гру.
Жодна заміна не дозволяється.
6.
Удар по м’ячу кулаком є порушенням
пунктів правил 2 і 4, покарання описане в пункті 5.
7.
Якщо одна із сторін робить три фоли
поспіль, вони повинні фіксуватися як гол для суперників (це означає, що за цей
час суперники не повинні зробити жодного фолу).
8.
Гол зараховується, якщо кинутий м’яч, що
відскочив від підлоги, влучає в кошик і залишається там. Гравцям, які
захищаються, не дозволяється торкатися м’яча чи кошика в момент кидка. Якщо
м’яч торкається краю і суперники переміщують кошик, то зараховується гол.
9.
Якщо м’яч спрямовується в аут (за межі
майданчика), то він повинен бути викинутий у поле першим гравцем, який
торкнувся його. У випадку суперечки викинути м’яч у поле повинен суддя.
Гравцеві, який укидає м’яч, дозволяється утримувати його 5 с. Якщо кожна зі
сторін намагається затягувати час, суддя повинен дати їм фол.
10. Суддя
повинен стежити за діями гравців і за фолами, а також повідомляти рефері про
три зроблених поспіль фоли. Він наділяється владою дискваліфікувати гравців
відповідно до Правила 5.
11. Рефері
повинен стежити за м’ячем і визначати, коли м’яч знаходиться у грі (у межах
майданчика), а коли йде в аут (за межі майданчика), яка зі сторін повинна
володіти м’ячем, а також контролювати м’яч. Він повинен визначити влучення у
ціль, вести запис забитих м’ячів, а також виконувати будь-які інші дії, що
зазвичай виконуються рефері.
12. Гра
складається з двох частин (по 15 хв кожна) з перервою 5 хв між ними.
13. Команда,
яка закинула більше м’ячів у цей час, є переможцем.
Правила баскетболу постійно змінювалися. Станом на
2010 р. вони мають такий вигляд: вісім правил, що складаються з 50 статей. Крім
того існують Офіційні інтерпретації правил і правила баскетбольного обладнання.
РІЗНОВИДИ
►► Міні-баскетбол
Правила міні-баскетбола були
розроблені на початку 1950-х рр. американцем Дж. Арчером. Гра призначена для
дітей віком 6 – 12 років і поділяється на два рівні: власне міні-баскетбол
(вікова група – 9 – 12 років) і мікро-баскетбол (для дітей молодше ніж 9 років).
Ігровий майданчик і обладнання адаптовані для дитячого віку: розміри майданчика
можуть бути від 28×15 до 20×11 м; кошики кріпляться на висоті 2 м 60 см, м’яч
вагою 450 – 500 г і
окружністю 680 – 730 мм (для дітей молодше ніж 9 років вага м’яча становить 300
– 330 г і окружність – 550 – 580 мм).
У міні-баскетбол грають команди по
5 гравців у кожній, хоча допускаються й «зменшені» склади команд. Нерідко
проводяться матчі між змішаними командами (до складу яких входять і хлопчики, і
дівчата). Дещо відрізняються від класичного баскетболу й правила гри.
Наприклад, не фіксується чистий час і не діє «правило 3 с». У 1965 р. відбувся
перший чемпіонат світу з міні-баскетболу.
►►
Баскетбол у інвалідних візках
Він з’явився в 1946 р. у США.
Колишні баскетболісти, які під час Другої світової війни отримали серйозні
поранення, не захотіли розлучатися з улюбленою грою й вигадали «свій»
баскетбол. Міжнародна федерація баскетболу на інвалідних візках проводить
чемпіонати світу, а також цей вид спорту входить до програми Параолімпійських
ігор із моменту проведення першої Паралімпіади в 1960р. У правилах баскетболу
на інвалідних візках є свої заборони й обмеження. Наприклад, заборонена
«пробіжка» – коли гравець під час ведення м’яча крутить колесо рукою більше ніж
двічі.
►► Стрітбол
Назва «стрітбол» походить від англ.
«street»
– вулиця. Це динамічніший і агресивніший вид спорту, ніж класичний баскетбол. У
грі беруть участь дві команди по троє гравців у кожній на спеціальному
майданчику або на половині звичайного баскетбольного майданчика. Після промаху
команда, яка атакувала до цього кошик, захищає його. Гра триває, поки одна з
команд не набере 16 очок (але розрив у рахунку повинен становити не менше ніж 2
очка). За результативний кидок команді нараховується очко, за кидок із-за
3-очкової лінії – 2 очки. Закинутий у кошик м’яч зараховується тільки тоді, коли
його торкнулися двоє гравців команди, яка атакує. Після цього м’яч переходить
до команди, яка оборонялася. При цьому м’яч повинен бути спочатку виведений за
межі 3-очкової лінії. Пробіжка, подвійне ведення й кидок у кошик зверху
заборонені.
►►
Корфбол
Цю гру вигадав у 1902 р. шкільний
викладач із Амстердама Н. Брекхюйсен. Дві команди по 8 гравців у кожній (4
чоловіки і 4 жінки) грають на майданчику розмірами 40×20 м два тайми по 30 хв.
2 чоловіки та 2 жінки перебувають на своїх половині майданчика й захищають свій
кошик, друга половина команди – на половині суперників із завданням влучити
«чуже» кільце. Після двох результативних кидків захисники переходять у зону
нападу й навпаки. Корфбол є менш контактною грою порівняно з баскетболом. При
цьому чоловік може грати тільки проти чоловіка, а жінка – проти жінки. Дриблінг
у корфболі не допускається, а гравець, який оволодів м’ячем, може зробити з ним
не більше ніж 2 кроки. Кошик має діаметр менший, ніж баскетбольний, а кріпиться
– вище (на висоті 3,5 м).
ІНВЕНТАР ТА ОБЛАДНАННЯ
►►
М’яч
Зовнішня поверхня баскетбольного
м’яча повинна бути виготовлена із природної, штучної, комбінованої або
синтетичної шкіри (для тренувань і змагань нижче національного рівня зовнішня
поверхня м’яча може бути виготовлена з гуми).
М’яч повинен:
♦ мати сферичну форму із чорними швами та бути
встановленого ФІБА
відтінку жовтогарячого кольору або комбінації жовтогарячого та світло-
сірого кольору;
♦
мати або 8, або 12 швів, що не перевищують 6,35 мм завширшки;
♦
бути накачаним до такої величини тиску повітря, щоб після падіння на
ігрову
поверхню з висоти 1,8 м, вимірюваної від нижнього краю м’яча, він
відскакував на висоту не менш ніж
1,2 м і не більше ніж 1,4 м, обмірювану
від верхнього краю м’яча;
♦
бути позначений цифрою, що відповідає його розміру.
Для всіх чоловічих змагань у всіх
категоріях довжина кола м’яча повинна бути не менше ніж 749 мм і не більше ніж
780 мм (розмір 7). Вага м’яча повинна бути не менше ніж 567 г і не більше ніж
650 г.
Для всіх жіночих змагань у всіх
категоріях довжина кола м’яча повинна бути не менше ніж 724 мм і не більше ніж
737 мм (розмір 6). Вага м’яча повинна бути не менше ніж 510 і не більше ніж 567
г.
►► Екіпірування
Взуття є одним із головних
компонентів екіпірування спортсмена. Взуття для гри в баскетбол повинно
відповідати розміру, не рекомендується купувати кросівки більшого розміру й ті,
що призначені для інших ігор, адже найпоширеніший вид ушкоджень у баскетболі –
травма гомілковостопного суглоба. Зазвичай слід добирати високі або укорочені
на ¾ черевики, що повністю закривають гомілковостопний суглоб.
Міряти слід обидва кросівки й краще
в другій половині дня: у цей час ноги набрякають так само, як і під час гри.
Для того щоб подбати про
гомілковостопні суглоби, можна скористатися спеціальними засобами захисту.
До них належать так звані «тейпи»
(спеціальний пластир, що певним чином накладається на гомілковостопний суглоб)
або «гомілкостопники» (їх виготовляють зі спеціального щільного матеріалу,
надіваються поверх носка й закріплюються на нозі шнурівкою).
ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ
ДІЇ
►► У нападі
1.
Індивідуальні дії (вихід гравця на вільне місце).
2. Взаємодія двох гравців із
передачами м’яча «віддав і вийшов» (гравець передає м’яч партнерові й швидко
вибігає на вільне місце, отримує м’яч і кидає його в кошик із місця або після
ведення).
3. Взаємодія трьох гравців із
передачами та веденням м’яча (у швидкому просуванні вперед гравці передають м’яч
одне одному. Гравець, який біжить усередині, спочатку дещо відстає від своїх
партнерів, а потім перед зоною штрафного кидка міняється місцями із гравцем
ліворуч, який виходить для ловіння м’яча та наступного кидка в кошик).
4.
Взаємодія трьох гравців із наступним веденням м’яча (троє гравців
пересуваються назустріч одне одному, по черзі ведучи м’яч і передаючи його
партнерові. Гравець який звільнився від захисника під час зустрічного руху,
кидає м’яч у кошик із місця або після ведення під щит).
5.
Взаємодії із заслонами (заслон – дія, за допомогою якої гравець звільняє
партнера від опіки захисника. Гравець, який ставить заслон, повинен тримати
руки внизу й твердо стояти на підлозі. Він повинен затримати захисника.
Новачкам дозволяється перехрестити руки на грудях, щоб прийняти на них частину
удару. Найпоширеніша помилка – нахил у напрямку суперника, що одразу помічають
судді й фіксують порушення правил. Часто гравець, який ставить заслон,
залишається один,коли обоє захисників кидаються до гравця з м’ячем. У такому
випадку м’яч слід негайно спрямувати йому):
а)
заслон для гравця без м’яча (гравець наближається до захисника партнера
без м’яча й, розташовуючись на близькій відстані збоку-позаду нього, перетинає
йому шлях, гравець (у якого був захисник) вибігає після фінту убік поставленого
заслону для ловіння м’яча);
б)
заслон для гравця з м’ячем (гравець без м’яча біжить до захисника
партнера з м’ячем і ставить йому заслон. Гравець із м’ячем переходить на
ведення вбік поставленого заслону).
6.
Комбінації із заслонами:
а)
«двійка» (гравець передає партнерові м’яч, ставить заслон його
захисникові, звільняючи шлях до просування до щита. Захисник гравця, який
передав м’яч, змушений залишити свого підопічного й переключитися на гравця,
який рухається до щита. Звільнившись, гравець, який ставив заслон,
розвертається після заслону й робить ривок до щита, а отримавши м’яч, кидає
його в кошик);
б)
«трійка» (гравець передає м’яч партнерові, переміщається в протилежну
сторону й ставить заслон захисникові іншого партнера без м’яча. Останній
вибігає з-під заслону до щита й,
отримавши м’яч, атакує кошик).
7. Швидкий прорив:
а) із довгою передачею (гравець який виходить у
прорив, починає рух, коли м’яч ще в повітрі, але вже видно що він потрапить до
партнерів. Передача найчастіше виконується через увесь майданчик гравцем, який
оволодів м’ячем);
б)
із короткими передачами між трьома партнерами (пересуватися з виконанням
передач, розташовуючись «трикутником» («вершиною» від щита суперника). Крайні
гравці передають м’яч через партнера, який розташовується посередині);
в)
із тривалим веденням м’яча (найчастіше виконується з рухом двох або
трьох гравців у першому ешелоні. Гравець веде м’яч до моменту активного опору
захисника, після чого віддає його вільному партнерові для завершення атаки).
8. Позиційний напад:
а)
із одним центровим гравцем (отримавши передачу, центровий гравець може
сам завершити атаку кидком у кошик або вивести партнерів на завершальний кидок.
Якщо центровий розташовується збоку від штрафної зони, то гравцеві з протилежної сторони необхідно виходити до
лінії штрафного кидка. Під час гри на лінії штрафного кидка можна отримувати
м’яч спиною до щита, після повороту обличчям до кошика можна кинути м’яч у
кошик або передати його партнерові у зручнішій позиції);
б)
із двома центровими гравцями (у такому розміщенні гравців забезпечується
трикутник підбора м’яча, що відскочив від щита);
в)
комбінація «трійка»;
г)
комбінація «наведення у перехресному виході».
9. Напад проти зонного захисту:
а)
розтягування захисту;
б)
«перевантаження».
10. Підбирання м’яча після невдалих
кидків.
►►
У захисті
1. Індивідуальні дії проти гравця
без м’яча та гравця з м’ячем.
2. Групові дії в захисті:
а)
дії захисників у разі кількісної переваги нападаючих;
б)
дії захисників у разі своєї кількісної переваги;
в)
«переключення»;
г)
«прослизання»;
д)
підстраховування.
3. Зонний захист:
а)
за схемою «2 – 1 – 2» (дає можливість боротися проти входів у штрафну
зону по центру та атакувати з ближніх дистанцій);
б)
за схемою «1 – 3 – 1» (використовується для протидії атакам із середньої
дистанції із центровим на лінії штрафного кидка);
в)
за схемою «2 – 3» (використовується, якщо суперник не може влучно
атакувати з далекої відстані та проти проходів по лицьовій лінії);
г)
за схемою «3 – 2» (використовується проти переважних атак із середніх і
далеких відстаней).
МЕТОДИКА
НАВЧАННЯ
Послідовність вивчення техніки гри
у нападі:
♦
стійка готовності (основна) і основні способи пересувань;
♦
зупинка двома кроками;
♦
повороти на місці та в русі;
♦
тримання м’яча й стійка гравця, який володіє м’ячем;
♦
ловіння та передачі м’яча на місці;
♦
зупинка двома кроками з ловінням м’яча, що передається партнером;
♦
ловіння та передачі м’яча у русі;
♦
дистанційні кидки з місця;
♦
кидок однією рукою зверху (від плеча, від голови) у русі;
♦ кидок однією рукою зверху (від плеча, від
голови) після крокування;
♦ ведення м’яча;
♦ зупинка двома кроками після ведення м’яча;
♦ кидок однією рукою зверху (від плеча, від
голови) після ведення м’яча;
♦ зупинка стрибком (без м’яча; із ловінням
м’яча, що передається партнером;
після ведення м’яча);
♦ кидок у стрибку;
♦ різновиди кидків однією рукою у русі та після
ведення м’яча;
♦ різновиди кидка у стрибку;
♦ фінти (обманливі рухи) без м’яча та з м’ячем;
♦ ігрові дії (комбінації прийомів).
Прийоми
техніки опанування м’яча потрібно навчати, поступово ускладнюючи
умови
виконання завдань: спочатку – із місця, потім – у русі; спочатку – без опору,
потім – із пасивною та активною протидією; спочатку – у вправах, потім – в
ігрових умовах. Вивченню кидків із місця передує опанування однотипних передач.
Прийоми
гри в захисті спрямовані на протидію команді, яка атакує. Основна мета гри в
захисті – перервати атаку суперника й заволодіти м’ячем до його кидка в кошик.
Захисник повинен постійно прагнути зайняти необхідну позицію для запобіганню
виходу гравця нападу до щита або на вигідне для атаки місце. Не менш значущими
є також уміння гравця перешкоджати передачам і ловінню м’яча, веденню й кидкам
м’яча.
Доцільно
вивчати:
♦ виривання м’яча після опанування тримання й
ловіння м’яча;
♦ вибивання м’яча після опанування ловіння,
передач і ведення м’яча;
♦ перехоплення м’яча після опанування ловіння,
передач і ведення м’яча;
♦ накривання й відбивання м’яча після
опанування кидків м’яча;
♦ боротьби за м’яч який відскочив чи зрикошетив
від щита після опанування
кидків і добивання м’яча.
Кожний
технічний прийом або їх комбінація застосовується в конкретній ситуації: на
певній ділянці майданчика, при певному розташуванні гравців своєї команди й
суперників; на певній стадії розвитку атакувальних або захисних дій, у боротьбі
з певним супротивником, у контексті поточного рахунку тощо. Це визначає
результативність ігрових дій окремих гравців і командний результат у грі.
Рівень
тактичної оснащеності гравців створює передумови для максимального використання
в грі їх технічного потенціалу. У той же час, чим досконалішою є техніка
баскетболіста, тим більше можливостей існує для розширення його тактичної підготовленості
та створення різноманітної командної тактики.
За спрямованістю діяльності
потрібно визначати тактики нападу й
захисту,за особливостями організації – індивідуальні,
групові й командні дії. Індивідуальні дії
– це самостійні дії гравця, що виконуються без безпосередньої допомоги
партнера. Групові дії – це взаємодії двох або
трьох гравців у межах виконання командного завдання. Командні дії – взаємодії всіх гравців
команди, що спрямовані на розв’язання завдань ведення гри.
Необхідність
ефективної організації дії команди вимагає розподілу функцій між гравцями. У
сучасному баскетболі прийнятий такий розподіл гравців за амплуа: захисники,
розігруючий, форварди, центрові.
Кількість
гравців за функціями на майданчику під час гри може змінюватися залежно від
обраної командою системи гри та ігрової ситуації.
ЛЕГЕНДАРНІ
СПОРТСМЕНИ В БАСКЕТБОЛІ
Уїлт
Чемберлен (1936 – 1999) – американський баскетболіст.
Дворазовий чемпіон НБА (1967 і 1972рр.), чотириразовий Найцінніший гравець
сезону. 7 років поспіль ставав найрезультативнішим гравцем сезону. У сезоні
1961 – 1962 рр. установив три унікальних рекорди – 100 очок в одній грі, 35
влучень із гри без жодного промаху та 4029 очок за 80 ігор.
Карім
Абдул-Джаббар ( Лью Алсіндор, нар. 16.04.1947) –
американський баскетболіст. Шестиразовий чемпіон НБА, шестиразовий Найцінніший
гравець сезону. Найрезультативніший гравець НБА за кількістю набраних очок –
38387. Кар’єру гравця він завершив у віці 42 років, установивши рекорди за
кількістю проведеного на майданчику часу (57446 хв), кількістю матчів у
плей-офф (237), результативності у матчах плей-офф (4712 очок) і кількістю
блок-шотів у матчах плей-офф (476).
Олександр
Волков (нар. 29.03.1964) – радянський і український
баскетболіст. У 1981 – 1986, 1987 – 1989 – гравець команди «Будівельник»
(Київ). У 1989 – 1992 – гравець команди НБА «Атланта Гокс». У 1999 р. став
засновником і президентом баскетбольного клубу «Київ». Олімпійський чемпіон
1988 р., чемпіон Європи 1985р., чемпіон СРСР (1988, 1989). Заслужений майстер
спорту (1988 р.).
Енн
Донован (нар. 1.11.1961 р.) – американська баскетболістка та тренер. Як
гравець у складі збірної команди США двічі стала олімпійською чемпіонкою (у
1984 й 1988 рр.). як головний тренер збірної команди США перемогла на
Олімпійських іграх 2008 р.. У 2004 р. Донован стала першою жінкою-тренером, під
керівництвом якої клуб «Сіетл Сторм» став чемпіоном жіночої НБА.
Уляна
Семенова (нар. 9.03.1952) – радянська баскетболістка.
Дворазова олімпійська чемпіонка (1976 і 1980 рр.), триразова чемпіонка світу
(1971, 1975 і 1983 рр.), десятиразова чемпіонка Європи, чемпіонка Універсіади
1973 р.. Мала зріст 213 см і 58 розмір взуття.
Марина
Ткаченко (дівоче прізвище – Копча; нар. 29.08.1965 у Мукачево
Закарпатської обл.) – українська баскетболістка. Чемпіонка Олімпійських ігор 1992
р. у складі Об’єднаної команди. Чемпіонка Європи 1992 р. у складі збірної
команди СРСР і 1995 р. у складі збірної команди України. Нині очолює збірну
України та є головним тренером і президентом команди ТІМ-СКУФ (Київ).
Немає коментарів:
Дописати коментар