Волейбол СФП

СПЕЦІАЛЬНА ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ВОЛЕЙБОЛІСТІВ

Вправи для розвитку навичок швидкості рухів та відповідних дій

1.     За сигналом (переважно зоровим) біг на 5,10,15 метрів із вихідного положення стійка волейболіста (обличчям , боком і спиною до стартової лінії) сидячи. Лежачи на спині та животі.

2.     Те саме, пересуваючись приставними кроками.

3.     Біг із зупинками та зміною напрямку.

4.     « Човниковий » біг на 5 і 10 метрів.

5.     Те саме, пробігаючи відрізок спочатку обличчям уперед, а назад  –   спиною.

6.     Те саме, пересуваючись приставними кроками.

7.     Те саме, з обтяженнями.

8.     Біг приставним кроком  у колону по одному вздовж меж майданчика; за сигналом виконати певне завдання (прискорення, зупинка, зміна напрямку або способу пересування, поворот на 360°, стрибок угору, імітація передачі, в стійці, із падінням, у стрибку, імітація передачі с стійці, із падінням, у стрибку, імітація подачі, нападальних  ударів, блокування та ін..).

9.     Те саме , але учні пересуваються по одному, по двоє від лицьової лінії до сітки.

10.                      Те саме, але за сигналом учителя (кількість свистків, чергування довгих і коротких свистків), на кожний із яких учні виконують відповідну дію.

11.                      Рухливі ігри « День і ніч » (сигнал зоровий, різні вихідні положення), «Виклик номерів», «Спробуй віднеси», варіанти гри «Квачі».

12.                      Спеціальні естафети з виконанням різних завдань у різноманітних сполученнях і з подоланням перешкод.

  

Вправи для розвитку гнучкості

1.     Присідання з різним випрямленням ніг  із махом рук угору.

2.     Те саме зі стрибком угору.

3.     Те саме з м’ячами в руках.

4.     Із положення стоячи на гімнастичні стінці, одна нога зігнута, друга опущена вниз, руки тримати на рівні обличчя. Швидке розгинання ноги (від стінки не відхилятися).

5.     Те саме з обтяженням до 6 – ти кілограмів.

6.     Присідання та вистрибування  з присіду та напівприсіду вгору  та вперед, стрибки  на обох ногах.

7.     Стрибки через скакалку протягом 30 – ти секунд та однієї хвилини.

8.     Стоячи на відстані 1 – 1,5 м від стіни з (баскетбольним, футбольним) м’ячем у руках, у стрибку кинути м’яч угору  об стінку, приземлитися, знову стрибнути і спіймати м’яч (виконувати ритмічно, без зайвих підстрибувань).

9.     Стрибки на одній  і двох ногах на місці та у русі  обличчям уперед, боком і спиною вперед.

10.                        Те саме з обтяженням.

11.                        Багаторазові кидки (баскетбольного, футбольного) м’яча над собою та у парах, трійках.

12.                        Настрибування на складені гімнастичні мати (висоту та кількість стрибків поспіль поступово збільшувати).

13.                        Стрибки  у глибину з гімнастичної стінки на гімнастичні мати               (для юнаків). Зістрибування з висоти 40 – 80 см із наступним стрибком угору.

14.                        Стрибки на одній і на двох ногах із подоланням перешкод (м’ячі).

15.                        Стрибки з місця вперед, назад, в сторону, відштовхуючись обома ногами.

16.                        Стрибки вгору з діставанням підвішеного м’яча, відштовхуючись однією та обома ногами.

17.                        Те саме зі стрибками з розбігу в три кроки.

18.                        Стрибки з місця та з розбігу з діставанням тенісних та волейбольних м’ячів, закріплених і розміщених на різній висоті.

19.                        Опорні та безопорні стрибки через гімнастичного козла та коня різними способами.

20.                        Багаторазові стрибки з місця і з розбігу в сполученні з ударом по м’ячу.

21.                        Біг крутим схилом.

22.                        Стрибки через канави.

23.                        Біг по піску без взуття.

24.                        Біг угору, ступаючи на кожну сходинку.

 Вправи для розвитку якостей

необхідних для прийому та передач м’яча.

1.     Згинання та розгинання рук у променевозап’ясних суглобах, колові рухи кистей, стискання та роз тискання пальців рук у положенні руки вперед, у сторони, угору, на місці та тримаючи різні предмети.

2.      З упору стоячи біля стіни одночасне або поперемінне згинання в променевозап’ясних суглобах (долоні розташувати  на стіні пальцями вгору, у сторони,  униз, пальці разом  або розчепірені, відстань від стіни поступово збільшувати).

3.     Те саме, спираючись у стіну пальцями.

4.     Відштовхування долонями або пальцями від стіни обома руками водночас або поперемінно однією рукою.

5.     Пересування в упорі лежачи на руках у сторону, по колу, тримаючи носки ніг на місці.

6.     З упору присівши, розгинаючись уперед – угору, набути упор лежачи (під час торкання руками підлоги, руки зігнути).

7.     Згинання кисте до себе і розгинання, тримаючи (баскетбольний, футбольний) м’яч обома руками на рівні обличчя (рух нагадує заключну фазу передачі м’яча обома руками зверху).

8.     Кидки (баскетбольного, футбольного) м’яча від грудей обома руками (вперед і над собою) і ловіння (особливу увагу приділити заключному руху кистей і пальців).

9.     Кидки (баскетбольного, футбольного) м’яча від грудей у стійці волейболіста на дальність.

10.              Передачі (баскетбольного, футбольного) м’яча в стіну та ловіння його після відскоку.

11.              Почергові кидки та ловіння (футбольних та баскетбольних) м’ячів, що кидають партнери.

12.              Ведення баскетбольного (футбольного) м’яча однією рукою на місці та в русі.

13.              Вправи для кистей із гантелями, гирями, тенісним м’ячем.

14.              Передачі (футбольним, баскетбольним, гандбольним) м’ячем об стіну.

15.              Передачі волейбольним м’ячем об стіну поступово збільшуючи відстань до неї.

16.              Передачі волейбольним м’ячем на дальність із накидання партнера.

17.              Кидки набивного м’яча над собою і залежно від дій партнера (партнерів) змінювати висоту підкидання або кидати м’яч у вільне місце, на партнера та ін..

18.              Кидки та ловіння (футбольного, баскетбольного) м’яча у зустрічних колонах або у трійках.

19.              Нападаючий кидає м’яч над собою біля сітки. За сигналом кинути м’яч через сітку обома руками з – за голови в опорному положенні на задню лінію, або в стрибку однією рукою – на передню лінію.

20.              Двоє нападаючих на передній лінії передають м’яч одне одному, за сигналом хтось з них кидає м’яч через сітку. Захисник повинен вибрати місце і впіймати м’яч.  

  

Вправи для розвитку якостей необхідних для подач м’яча

1.     Колові рухи руками вперед, назад  у плечових суглобах із великою амплітудою і максимальною швидкістю.

2.     Із (футбольним, баскетбольним) м’ячем:

°   кидки м’яча обома руками з-за голови з максимальним прогинанням під час замахування;

°   кидки м’яча знизу однією та обома руками;

°   кидки м’яча однією рукою над головою (правою рукою ліворуч, лівою – праворуч);

°   кидки м’яча «гаком» через сітку.

 4.  Із (футбольним, баскетбольним) м’ячем у руках біля стіни на відстані  1 – 2 м за сигналом кинути м’яч знизу, зверху, «гаком».

 5.  Те саме кидаючи м’яч через сітку із-за лицьової лінії.

 6.  Кидки (футбольного, баскетбольного, гандбольного) м’яча через сітку у певний спосіб на точність у зони.

 7.  Те саме після переміщення від сітки.

 8.  Подачі з максимальним зусиллям у сітку.

 9.  Подачі м’яча слабшою рукою.

 Вправи для якостей необхідних для нападальних ударів

1.     Кидки (футбольного, баскетбольного, м’яча із-за голови обома руками з активним рухом кистей зверху вниз, стрибаючи з місця      ( кидати в майданчик або в гімнастичний мат ).

2.     Те саме через сітку.

3.     Імітація прямих і бокових нападальних ударів, тримаючи в руках торбинки з піском ( вага до 1 кг ).

4.     Кидки (футбольного, баскетбольного) м’яча «гаком» у стрибку в парах через сітку.

5.     Метання тенісного або малого м’яча однією рукою в ціль на стіні     (на висоті 1,5 – 2 м) або на підлозі (відстань 10 – 15 м).

6.     Метання тенісного або малого м’яча з місця, з розбігу, після повороту, у стрибку на дальність, влучність і через сітку.

7.     Ударний рух нападального удару біля тренувальної сітки з максимальним зусиллям.

8.     Удари по м’ячу із обтяженням на кисті, передпліччі, ногах або на тілі ( куртка, пояс, ремінь тощо ).

9.     Зістрибування з висоти (до 50 см) із наступним стрибком і нападальним ударом по м’ячю.

10.  Нападальні удари із власного підкидання, із підкидання чи накидання партнера.

11.  Чергування кидків (футбольного, баскетбольного) м’яча і нападальних ударів по м’ячю.

12.  Те саме через сітку із власного підкидання.

13.  Стрибок угору з (футбольним, баскетбольним) м’ячем у руках. Замахування за голову обома руками і за сигналом кидок із сильним заключним рухом кистей униз – уперед.

14.  Те саме через сітку.

15.  Кидки (футбольного, баскетбольного) м’яча обома руками за сигналом по ходу або з перекладанням праворуч (ліворуч).

Вправи для розвитку якостей, необхідних для блокування

1.      Стрибкові вправи, що описані вищевказано, в сполученні з підніманням рук угору з торканням підвішеного (футбольного, баскетбольного) або волейбольного м’яча.

2.      Те саме з торканням підвішеного волейбольного м’яча (з місця, після переміщення, повороту, після поворотів і переміщень у різних сполученнях, після стрибка у глибину).

3.      Стоячи біля стіни, підкинути баскетбольний м’яч угору, підстрибнути і обома долонями відбити м’яч у найвищі точці злету у стіну, приземлившись, спіймати м’яч.

4.      Стоячи спиною до стіни, кинути м’яч угору-назад, повернутися на 180°    і в стрибку відбити м’яч у стіну.

5.      Те саме після накидання м’яча партнером, який може змінювати висоту підкидання або виконувати відволікаючі рухи.

6.      Те саме з поворотом партнера за сигналом гравця, який блокує. Спочатку м’яч підкинути після повороту, потім під час повороту й до повороту.

7.      Те саме після переміщення і зупинки, (зупинки стрибком).

8.      Пересування вздовж сітки обличчям до неї приставними кроками правим (лівим) боком уперед, зупинка і набуття вихідного положення для блокування.

9.      Те саме в положенні спиною до сітки і з поворотом на 180°.

10.  Те саме на відстані 1 м від сітки, вихідне положення набувати після одного кроку до сітки.

11.  Те саме із зупинкою та стрибком за сигналом.

12.  Переміщення біля сітки, зупинка і стрибок угору, долонями торкнутися підвішеного над сіткою волейбольного (футбольного, баскетбольного) м’яча.

13.  Партнери стоять біля сітки обличчям до неї, один рухається приставними кроками із зупинками і зміною напрямку, другий намагається повторити його дії.

14.  Те саме зі стрибком, намагаючись торкнутись долонь партнера над сіткою.

15.  Вправи вдвох, утрьох на погодженість дій.

16.  Нападаючий із (футбольним, баскетбольним) м’ячем переміщується  вздовж сітки, зупиняється й у стрибку кидає м’яч над собою. Гравець, який блокує, повинен своєчасно набути вихідного положення і стрибнути на блок, щоб долоні розташовувалися над сіткою в момент випуску м’яча з рук нападаючого.

17.  Нападаючі виконують кидки і ловіння (футбольного, баскетбольного) м’яча у межах групових тактичних дії у нападі,захисник обирає місце та блокує.

18.                       Те саме з двома або трьома гравцями, які блокують.

Підготував вчитель фізичної культури

Довгалівської  ЗОШ  І – ІІІ ст.                Лисенко В.Г.

НАВЧАННЯ ТЕХНІКИ КИДКА В БАСКЕТБОЛІ

НАВЧАННЯ  ТЕХНІКИ КИДКА В БАСКЕТБОЛІ

«Тренування не приводить до досконалості – тільки                                            досконале тренування приводить до ідеалу».

Джон Вуден, член баскетбольного Залу слави                                                                                                   як гравець і як тренер,                                                                                                             найуспішніший тренер в американському студентському баскетболі.

 Гравці, незважаючи на рівень майстерності, постійно повинні вправлятися у «школі» баскетболу, використовуючи певні вправи на тренуваннях. Найважливішим фактором у будь-якій системі нападу є кидок.

Саме важливість кидка визначає ефективність решти ігрових дій, що мають завдання знаходження способів закинути м’яч у кошик.

Зазвичай кидки є навичкою, що потребує найбільших тренувань. Але , конкретно не визначено які саме аспекти кидка необхідно відпрацьовувати. Коли гравці тренуються неправильно або виконують не ті вправи, то тренування не будуть давати очікуваного позитивного результату, тобто навички не будуть розвиватися. Тому поліпшення кидків повинно починатися з правильних вправ.

У наш час, і при швидкому інноваційному техніко-тактичному  розвитку баскетболу основним кидком, що застосовується у грі, є кидок однією рукою в стрибку, який на даний час є найефективнішим в процесі ігор. З метою його вдосконалювання навожу кілька основних вправ, для опанування цього елементу.

1 – ша  ВПРАВА

Виконується у парах із одним м’ячем.

        (В.П.) – один гравець лежить на підлозі на спині й тримає м’яч на відкритій долоні однією руки біля лоба, лікоть спрямований угору; другий гравець розташовується поруч.

Різким рухом перший гравець випрямляє руку вгору, штовхаючи м’яч і виконуючи хльосткий рух кистю нібито «струшуючи воду з кінчиків пальців». М’яч повинен підлетіти вгору на висоту 0,5 – 1 м, а гравець повинен намагатися піймати його тією самою рукою, якою підкидав, і знову набути В.П.

Якщо він не зміг піймати м’яч, партнер повинен допомогти йому це зробити.

Вправа виконується 10 – 20 разів кожною рукою. Потім партнери міняються місцями.

2 – га  ВПРАВА

Виконується в парах із одним м’ячем.

В.П. – гравець сидить на стільці, спина пряма, м’яч знаходиться на відкриті долоні однієї руки біля лоба, лікоть спрямований уперед. Далі гравець виконує такі самі дії, як у попередній вправі. М’яч повинен підлетіти вгору на висоту 1 – 1,5 м.

Вправа виконується 10 – 20 разів кожною рукою.                                                   Потім партнери міняються місцями.

3 – тя  ВПРАВА

Виконується у парах із одним м’ячем.

В.П. – гравець розташовується навпроти кошика на відстані 1 – 1,5 м у вузькій стійці ноги нарізно, м’яч знаходиться на відкритій долоні однієї руки біля лоба, лікоть спрямований уперед. Гравець повинен дещо зігнути ноги, нібито присідаючи, а потім одночасно з випрямленням ніг кинути м’яч у кошик. Одночасно необхідно намагатися кинути м’яч таким чином, щоб він не торкнувся дужки кошика. Другий гравець знаходиться біля кошика та подає м’яч.

Вправа виконується 10 – 20 разів кожною рукою.

Потім партнери міняються місцями.

Надалі для вдосконалювання кидка потрібно збільшувати дистанцію, кидка, та виконувати кидки з відскоком від щита та кидки у русі.

4 – та  ВПРАВА (мал. 1)

Гравець розташовується на великій відстані від кошика та кидає м’яч. Якщо він влучає, тоді переходить у наступну точку. Якщо ж ні, то виконує ще одну спробу. Коли він проходить усі п’ять точок, то робить крок назад і повторює те саме ще раз. Потім можна виконувати кидки у такий спосіб із ще більшої дистанції (тобто відступивши ще на крок назад).

5 – та  ВПРАВА (мал. 2)

Та сама вправа, як і попередня, але з веденням м’яча на більшій відстані від кошика.

Гравець виконує кидок, підбирає м’яч і з веденням переходить на іншу точку на протилежній стороні від кошика. Кількість точок можна збільшити до 7 – 9.

6 – та  ВПРАВА (мал. 3)

1-й гравець розташовується під кошиком. Він виконує передачу 2-му гравцеві й вибігає на першу точку для кидка, отримуючи м’яч спиною до кошика. Потім виконує поворот і кидок у кошик, самостійно підбирає м’яч і повертає його 2-му гравцеві. Після цього він вибігає на наступну точку й виконує такі самі дії. 2-й гравець так само переходить по колу за 1-м гравцем.

    Варіанти вправи:

♦  зі зміною гравців після проходження всіх точок;

♦  зі зміною гравців після влучення м’ячів з усіх точок;

♦  зі зміною гравців після проходження всіх точок, причому на кожній 

    точці необхідно влучити в кошик двічі поспіль;

♦  як змагання гравців, хто більше закине м’ячів у кошик, подолавши 2 – 3 кола.

Наведені вище вправи можна доповнювати та вдосконалювати; це залежить від бажання досягнути того, щоб гравці вміли добре влучати м’ячем у кошик. При цьому основними моментами на які необхідно звертати увагу гравцям під час виконання кидкових вправ, є:

♦  баланс (необхідно утримувати рівновагу у будь-який момент кидка);

♦  очі (необхідно дивитися тільки на кошик);

♦ лікоть (необхідно переконатися, що лікоть перебуває на одній лінії з кошиком);

♦  пальці (кидаючи м’яч, зап’ястя та пальці повинні немовбито йти за ним до кінця). 

Баскетбол - теоретичні відомості

БАСКЕТБОЛ

ІСТОРІЯ

Баскетбол (англ. ,basket – кошик, ball – м’яч) – спортивна гра з м’ячем, що створена у 1891 р. викладачем навчального центру Християнської асоціації молоді у Спрингфільді (штат Массачусетс, США) Джеймсом Нейсмітом. Для того щоб пожвавити уроки гімнастики, він  запропонував 18 студентам поєднатися у дві команди й намагатися закинути м’яч у кошик із під персиків. Сторож Стеббінс повинен був чергувати з драбиною для того, щоб витягати закинуті м’ячі, але у першій грі це не вдалося зробити жодному гравцеві. Незважаючи на це, гра набула великої популярності: у 1894 р. надруковано перші правила баскетболу, у 1898 р. створена перша Національна баскетбольна ліга, у 1914 р. створена перша баскетбольна команда у великому місті, яка відома зараз як «Бостон Селтікс».

У червні 1932 р. у Женеві (Швейцарія) була створена Міжнародна федерація баскетболу ФІБА. Там же у 1935 р. відбувся перший чемпіонат Європи, переможцем якого стала збірна команда Латвії. У 1938 р. відбувся перший європейський жіночий баскетбольний чемпіонат (переможець – збірна команда Італії). Чемпіонати світу серед чоловічих збірних команд  проводяться з 1950 р. (першим чемпіоном стала збірна команда Аргентини), жіночих – із 1953 р. (перші чемпіонки світу – збірна команда США).

На Олімпіадах 1904 й 1932 рр. було проведено показові виступи з баскетболу за участі американських спортсменів. Олімпійський дебют баскетболу відбувся у 1936 р. Переможцем стала збірна команда США, яка перемагала потім 63 матчі поспіль аж до 1972 р., коли вперше у фіналі поступилася збірній команді СРСР. Перевага американських баскетболістів була такою великою, що іноді виступала не збірна команда країни, а студентська команда університету (у 1948 р. виступала команда університету штату Кентуккі, у 1952 р. - Канзасу).

Із 1992 р. до участі в Іграх були допущені спортсмени-професіонали. До складу збірної команди США, яка одразу отримала назву  Dream-team («команда мрії»), у 1992 увійшли М. Джордан, Л. Бьорд, Меджик Джонсон,     Ч. Барклі та інші суперзірки НБА. Ця команда стала переможницею олімпійського турніру. В усіх 8 матчах вона набирала понад 100 очок, а її тренер Ч. Дейлі жодного разу не користався тайм-аутом.

 ПРАВИЛА

Суддівство офіційних змагань із баскетболу здійснюється згідно з Офіційними Правилами гри в баскетбол, що затверджені ФІБА.

У баскетбол грають 2 команди (по 5 гравців кожна) на майданчику розмірами 28×15 м. На коротких сторонах майданчика на щитах на висоті 305 см укріплені «кошики» – металеві кільця діаметром 45 см із мотузяною сіткою без дна.

Переможцем визначається команда, якій удалось більшу кількість разів закинути м’яч у кошик суперників. Тривалість гри – 4 періоди по 10 хв, з 1,5 хвилинними перервами між 1-ю та 2-ю й 3-ю та 4-ю чвертями, та великою 15-хвилинною перервою між 2-ю та 3-ю чвертями.

Цікаво, що Дж. Нейсміт, створюючи нову гру, менше ніж за годину сформулював тринадцять правил гри в баскетбол.

1.            М’яч можна кидати у будь-якому напрямку однією чи обома руками.

2.            По м’ячу можна бити однією чи обома руками в будь-якому напрямку, але в жодному разі не кулаком.

3.            Гравець не може бігати з м’ячем. Гравець повинен віддати пас чи кинути м’яч у кошик із тієї точки, у якій він його впіймав. Виняток -  для гравця, який біжить на великій швидкості.

4.            М’яч повинен утримуватися однією чи обома руками. Не можна використовувати для утримання м’яча передпліччя і тулуб.

5.            У будь-якому випадку не допускаються удари, захоплення, утримання та штовхання суперника. Перше порушення цього правила будь-яким гравцем повинне фіксуватися як фол («брудна гра»); другий фол дискваліфікує гравця, поки не буде забитий наступний м’яч. Якщо був очевидним намір травмувати гравця, то гравець-порушник дискваліфікується на всю гру. Жодна заміна не дозволяється.

6.            Удар по м’ячу кулаком є порушенням пунктів правил 2 і 4, покарання описане в пункті 5.

7.            Якщо одна із сторін робить три фоли поспіль, вони повинні фіксуватися як гол для суперників (це означає, що за цей час суперники не повинні зробити жодного фолу).

8.            Гол зараховується, якщо кинутий м’яч, що відскочив від підлоги, влучає в кошик і залишається там. Гравцям, які захищаються, не дозволяється торкатися м’яча чи кошика в момент кидка. Якщо м’яч торкається краю і суперники переміщують кошик, то зараховується гол.

9.            Якщо м’яч спрямовується в аут (за межі майданчика), то він повинен бути викинутий у поле першим гравцем, який торкнувся його. У випадку суперечки викинути м’яч у поле повинен суддя. Гравцеві, який укидає м’яч, дозволяється утримувати його 5 с. Якщо кожна зі сторін намагається затягувати час, суддя повинен дати їм фол.

10.       Суддя повинен стежити за діями гравців і за фолами, а також повідомляти рефері про три зроблених поспіль фоли. Він наділяється владою дискваліфікувати гравців відповідно до Правила 5.

11.       Рефері повинен стежити за м’ячем і визначати, коли м’яч знаходиться у грі (у межах майданчика), а коли йде в аут (за межі майданчика), яка зі сторін повинна володіти м’ячем, а також контролювати м’яч. Він повинен визначити влучення у ціль, вести запис забитих м’ячів, а також виконувати будь-які інші дії, що зазвичай виконуються рефері.

12.       Гра складається з двох частин (по 15 хв кожна) з перервою 5 хв між ними.

13.       Команда, яка закинула більше м’ячів у цей час, є переможцем.

Правила баскетболу постійно змінювалися. Станом на 2010 р. вони мають такий вигляд: вісім правил, що складаються з 50 статей. Крім того існують Офіційні інтерпретації правил і правила баскетбольного обладнання.

  

РІЗНОВИДИ

       ►►  Міні-баскетбол

Правила міні-баскетбола були розроблені на початку 1950-х рр. американцем Дж. Арчером. Гра призначена для дітей віком 6 – 12 років і поділяється на два рівні: власне міні-баскетбол (вікова група – 9 – 12 років) і мікро-баскетбол (для дітей молодше ніж 9 років). Ігровий майданчик і обладнання адаптовані для дитячого віку: розміри майданчика можуть бути від 28×15 до 20×11 м; кошики кріпляться на висоті 2 м 60 см, м’яч вагою                 450 – 500 г і окружністю 680 – 730 мм (для дітей молодше ніж 9 років вага м’яча становить 300 – 330 г і окружність – 550 – 580 мм).

У міні-баскетбол грають команди по 5 гравців у кожній, хоча допускаються й «зменшені» склади команд. Нерідко проводяться матчі між змішаними командами (до складу яких входять і хлопчики, і дівчата). Дещо відрізняються від класичного баскетболу й правила гри. Наприклад, не фіксується чистий час і не діє «правило 3 с». У 1965 р. відбувся перший чемпіонат світу з міні-баскетболу.

►►  Баскетбол у інвалідних візках

Він з’явився в 1946 р. у США. Колишні баскетболісти, які під час Другої світової війни отримали серйозні поранення, не захотіли розлучатися з улюбленою грою й вигадали «свій» баскетбол. Міжнародна федерація баскетболу на інвалідних візках проводить чемпіонати світу, а також цей вид спорту входить до програми Параолімпійських ігор із моменту проведення першої Паралімпіади в 1960р. У правилах баскетболу на інвалідних візках є свої заборони й обмеження. Наприклад, заборонена «пробіжка» – коли гравець під час ведення м’яча крутить колесо рукою більше ніж двічі.

►►  Стрітбол

Назва «стрітбол» походить від англ. «street» – вулиця. Це динамічніший і агресивніший вид спорту, ніж класичний баскетбол. У грі беруть участь дві команди по троє гравців у кожній на спеціальному майданчику або на половині звичайного баскетбольного майданчика. Після промаху команда, яка атакувала до цього кошик, захищає його. Гра триває, поки одна з команд не набере 16 очок (але розрив у рахунку повинен становити не менше ніж 2 очка). За результативний кидок команді нараховується очко, за кидок із-за 3-очкової лінії – 2 очки. Закинутий у кошик м’яч зараховується тільки тоді, коли його торкнулися двоє гравців команди, яка атакує. Після цього м’яч переходить до команди, яка оборонялася. При цьому м’яч повинен бути спочатку виведений за межі 3-очкової лінії. Пробіжка, подвійне ведення й кидок у кошик зверху заборонені.

►►  Корфбол

Цю гру вигадав у 1902 р. шкільний викладач із Амстердама Н. Брекхюйсен. Дві команди по 8 гравців у кожній (4 чоловіки і 4 жінки) грають на майданчику розмірами 40×20 м два тайми по 30 хв. 2 чоловіки та 2 жінки перебувають на своїх половині майданчика й захищають свій кошик, друга половина команди – на половині суперників із завданням влучити «чуже» кільце. Після двох результативних кидків захисники переходять у зону нападу й навпаки. Корфбол є менш контактною грою порівняно з баскетболом. При цьому чоловік може грати тільки проти чоловіка, а жінка – проти жінки. Дриблінг у корфболі не допускається, а гравець, який оволодів м’ячем, може зробити з ним не більше ніж 2 кроки. Кошик має діаметр менший, ніж баскетбольний, а кріпиться – вище (на висоті 3,5 м).

        ІНВЕНТАР ТА ОБЛАДНАННЯ

        ►►  М’яч

Зовнішня поверхня баскетбольного м’яча повинна бути виготовлена із природної, штучної, комбінованої або синтетичної шкіри (для тренувань і змагань нижче національного рівня зовнішня поверхня м’яча може бути виготовлена з гуми).

          

           М’яч повинен:

♦  мати сферичну форму із чорними швами та бути встановленого ФІБА

    відтінку жовтогарячого кольору або комбінації жовтогарячого та світло-

    сірого кольору;

♦  мати або 8, або 12 швів, що не перевищують 6,35 мм завширшки;

♦  бути накачаним до такої величини тиску повітря, щоб після падіння на ігрову

    поверхню з висоти 1,8 м, вимірюваної від нижнього краю м’яча, він

    відскакував  на висоту не менш ніж 1,2 м і не більше ніж 1,4 м, обмірювану

    від верхнього краю м’яча;

♦  бути позначений цифрою, що відповідає його розміру.

Для всіх чоловічих змагань у всіх категоріях довжина кола м’яча повинна бути не менше ніж 749 мм і не більше ніж 780 мм (розмір 7). Вага м’яча повинна бути не менше ніж 567 г і не більше ніж 650 г.

Для всіх жіночих змагань у всіх категоріях довжина кола м’яча повинна бути не менше ніж 724 мм і не більше ніж 737 мм (розмір 6). Вага м’яча повинна бути не менше ніж 510 і не більше ніж 567 г.

►►  Екіпірування

Взуття є одним із головних компонентів екіпірування спортсмена. Взуття для гри в баскетбол повинно відповідати розміру, не рекомендується купувати кросівки більшого розміру й ті, що призначені для інших ігор, адже найпоширеніший вид ушкоджень у баскетболі – травма гомілковостопного суглоба. Зазвичай слід добирати високі або укорочені на ¾ черевики, що повністю закривають гомілковостопний суглоб.

Міряти слід обидва кросівки й краще в другій половині дня: у цей час ноги набрякають так само, як і під час гри.

Для того щоб подбати про гомілковостопні суглоби, можна скористатися спеціальними засобами захисту.

До них належать так звані «тейпи» (спеціальний пластир, що певним чином накладається на гомілковостопний суглоб) або «гомілкостопники» (їх виготовляють зі спеціального щільного матеріалу, надіваються поверх носка й закріплюються на нозі шнурівкою).

ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ДІЇ

►►  У нападі

1.  Індивідуальні дії (вихід гравця на вільне місце).

2. Взаємодія двох гравців із передачами м’яча «віддав і вийшов» (гравець передає м’яч партнерові й швидко вибігає на вільне місце, отримує м’яч і кидає його в кошик із місця або після ведення).

3. Взаємодія трьох гравців із передачами та веденням м’яча (у швидкому просуванні вперед гравці передають м’яч одне одному. Гравець, який біжить усередині, спочатку дещо відстає від своїх партнерів, а потім перед зоною штрафного кидка міняється місцями із гравцем ліворуч, який виходить для ловіння м’яча та наступного кидка в кошик).

4.  Взаємодія трьох гравців із наступним веденням м’яча (троє гравців пересуваються назустріч одне одному, по черзі ведучи м’яч і передаючи його партнерові. Гравець який звільнився від захисника під час зустрічного руху, кидає м’яч у кошик із місця або після ведення під щит).

5.  Взаємодії із заслонами (заслон – дія, за допомогою якої гравець звільняє партнера від опіки захисника. Гравець, який ставить заслон, повинен тримати руки внизу й твердо стояти на підлозі. Він повинен затримати захисника. Новачкам дозволяється перехрестити руки на грудях, щоб прийняти на них частину удару. Найпоширеніша помилка – нахил у напрямку суперника, що одразу помічають судді й фіксують порушення правил. Часто гравець, який ставить заслон, залишається один,коли обоє захисників кидаються до гравця з м’ячем. У такому випадку м’яч слід негайно спрямувати йому):

а)  заслон для гравця без м’яча (гравець наближається до захисника партнера без м’яча й, розташовуючись на близькій відстані збоку-позаду нього, перетинає йому шлях, гравець (у якого був захисник) вибігає після фінту убік поставленого заслону для ловіння м’яча);

б)  заслон для гравця з м’ячем (гравець без м’яча біжить до захисника партнера з м’ячем і ставить йому заслон. Гравець із м’ячем переходить на ведення вбік поставленого заслону).

6.  Комбінації із заслонами:

а)  «двійка» (гравець передає партнерові м’яч, ставить заслон його захисникові, звільняючи шлях до просування до щита. Захисник гравця, який передав м’яч, змушений залишити свого підопічного й переключитися на гравця, який рухається до щита. Звільнившись, гравець, який ставив заслон, розвертається після заслону й робить ривок до щита, а отримавши м’яч, кидає його в кошик);

б)  «трійка» (гравець передає м’яч партнерові, переміщається в протилежну сторону й ставить заслон захисникові іншого партнера без м’яча. Останній вибігає  з-під заслону до щита й, отримавши м’яч, атакує кошик).

7. Швидкий прорив:

       а)  із довгою передачею (гравець який виходить у прорив, починає рух, коли м’яч ще в повітрі, але вже видно що він потрапить до партнерів. Передача найчастіше виконується через увесь майданчик гравцем, який оволодів м’ячем);

б)  із короткими передачами між трьома партнерами (пересуватися з виконанням передач, розташовуючись «трикутником» («вершиною» від щита суперника). Крайні гравці передають м’яч через партнера, який розташовується посередині);

в)  із тривалим веденням м’яча (найчастіше виконується з рухом двох або трьох гравців у першому ешелоні. Гравець веде м’яч до моменту активного опору захисника, після чого віддає його вільному партнерові для завершення атаки).

8. Позиційний напад:

а)  із одним центровим гравцем (отримавши передачу, центровий гравець може сам завершити атаку кидком у кошик або вивести партнерів на завершальний кидок. Якщо центровий розташовується збоку від штрафної зони, то гравцеві з  протилежної сторони необхідно виходити до лінії штрафного кидка. Під час гри на лінії штрафного кидка можна отримувати м’яч спиною до щита, після повороту обличчям до кошика можна кинути м’яч у кошик або передати його партнерові у зручнішій позиції);

б)  із двома центровими гравцями (у такому розміщенні гравців забезпечується трикутник підбора м’яча, що відскочив від щита);

в)  комбінація «трійка»;

г)  комбінація «наведення у перехресному виході».

9. Напад проти зонного захисту:

а)  розтягування захисту;

б)  «перевантаження».

10. Підбирання м’яча після невдалих кидків.

►►  У захисті

1. Індивідуальні дії проти гравця без м’яча та гравця з м’ячем.

2. Групові дії в захисті:

а)  дії захисників у разі кількісної переваги нападаючих;

б)  дії захисників у разі своєї кількісної переваги;

в)  «переключення»;

г)  «прослизання»;

д)  підстраховування.

3. Зонний захист:

а)  за схемою «2 – 1 – 2» (дає можливість боротися проти входів у штрафну зону по центру та атакувати з ближніх дистанцій);

б)  за схемою «1 – 3 – 1» (використовується для протидії атакам із середньої дистанції із центровим на лінії штрафного кидка);

в)  за схемою «2 – 3» (використовується, якщо суперник не може влучно атакувати з далекої відстані та проти проходів по лицьовій лінії);

г)  за схемою «3 – 2» (використовується проти переважних атак із середніх і далеких відстаней).

МЕТОДИКА НАВЧАННЯ

Послідовність вивчення техніки гри у нападі:

♦  стійка готовності (основна) і основні способи пересувань;

♦  зупинка двома кроками;

♦  повороти на місці та в русі;

♦  тримання м’яча й стійка гравця, який володіє м’ячем;

♦  ловіння та передачі м’яча на місці;

♦  зупинка двома кроками з ловінням м’яча, що передається партнером;

♦  ловіння та передачі м’яча у русі;

♦  дистанційні кидки з місця;

♦  кидок однією рукою зверху (від плеча, від голови) у русі;

♦  кидок однією рукою зверху (від плеча, від голови)        після крокування;

♦  ведення м’яча;

♦  зупинка двома кроками після ведення м’яча;

♦  кидок однією рукою зверху (від плеча, від голови) після ведення м’яча;

♦  зупинка стрибком (без м’яча; із ловінням м’яча, що передається партнером;

    після ведення м’яча);

♦  кидок у стрибку;

♦  різновиди кидків однією рукою у русі та після ведення м’яча;

♦  різновиди кидка у стрибку;

♦  фінти (обманливі рухи) без м’яча та з м’ячем;

♦  ігрові дії (комбінації прийомів).

Прийоми техніки опанування м’яча потрібно навчати, поступово ускладнюючи

умови виконання завдань: спочатку – із місця, потім – у русі; спочатку – без опору, потім – із пасивною та активною протидією; спочатку – у вправах, потім – в ігрових умовах. Вивченню кидків із місця передує опанування однотипних передач.

Прийоми гри в захисті спрямовані на протидію команді, яка атакує. Основна мета гри в захисті – перервати атаку суперника й заволодіти м’ячем до його кидка в кошик. Захисник повинен постійно прагнути зайняти необхідну позицію для запобіганню виходу гравця нападу до щита або на вигідне для атаки місце. Не менш значущими є також уміння гравця перешкоджати передачам і ловінню м’яча, веденню й кидкам м’яча.

Доцільно вивчати:

♦  виривання м’яча після опанування тримання й ловіння м’яча;

♦  вибивання м’яча після опанування ловіння, передач і ведення м’яча;

♦  перехоплення м’яча після опанування ловіння, передач і ведення м’яча;

♦  накривання й відбивання м’яча після опанування кидків м’яча;

♦  боротьби за м’яч який відскочив чи зрикошетив від щита після опанування

    кидків і добивання м’яча.

Кожний технічний прийом або їх комбінація застосовується в конкретній ситуації: на певній ділянці майданчика, при певному розташуванні гравців своєї команди й суперників; на певній стадії розвитку атакувальних або захисних дій, у боротьбі з певним супротивником, у контексті поточного рахунку тощо. Це визначає результативність ігрових дій окремих гравців і командний результат у грі.

Рівень тактичної оснащеності гравців створює передумови для максимального використання в грі їх технічного потенціалу. У той же час, чим досконалішою є техніка баскетболіста, тим більше можливостей існує для розширення його тактичної підготовленості та створення різноманітної командної тактики.

За спрямованістю діяльності потрібно визначати тактики нападу й захисту,за особливостями організації – індивідуальні, групові й командні дії.                             Індивідуальні дії – це самостійні дії гравця, що виконуються без безпосередньої допомоги партнера.                                                                                                                                          Групові дії – це взаємодії двох або трьох гравців у межах виконання командного завдання.                                                                                                                                    Командні дії – взаємодії всіх гравців команди, що спрямовані на розв’язання завдань ведення гри.

Необхідність ефективної організації дії команди вимагає розподілу функцій між гравцями. У сучасному баскетболі прийнятий такий розподіл гравців за амплуа:     захисники, розігруючий, форварди, центрові.

Кількість гравців за функціями на майданчику під час гри може змінюватися залежно від обраної командою системи гри та ігрової ситуації.

ЛЕГЕНДАРНІ СПОРТСМЕНИ В БАСКЕТБОЛІ

Уїлт Чемберлен (1936 – 1999) – американський баскетболіст. Дворазовий чемпіон НБА (1967 і 1972рр.), чотириразовий Найцінніший гравець сезону. 7 років поспіль ставав найрезультативнішим гравцем сезону. У сезоні 1961 – 1962 рр. установив три унікальних рекорди – 100 очок в одній грі, 35 влучень із гри без жодного промаху та 4029 очок за 80 ігор.

Карім Абдул-Джаббар ( Лью Алсіндор, нар. 16.04.1947) – американський баскетболіст. Шестиразовий чемпіон НБА, шестиразовий Найцінніший гравець сезону. Найрезультативніший гравець НБА за кількістю набраних очок – 38387. Кар’єру гравця він завершив у віці 42 років, установивши рекорди за кількістю проведеного на майданчику часу (57446 хв), кількістю матчів у плей-офф (237), результативності у матчах плей-офф (4712 очок) і кількістю блок-шотів у матчах плей-офф (476).

Олександр Волков (нар. 29.03.1964) – радянський і український баскетболіст. У 1981 – 1986, 1987 – 1989 – гравець команди «Будівельник» (Київ). У 1989 – 1992 – гравець команди НБА «Атланта Гокс». У 1999 р. став засновником і президентом баскетбольного клубу «Київ». Олімпійський чемпіон 1988 р., чемпіон Європи 1985р., чемпіон СРСР (1988, 1989). Заслужений майстер спорту (1988 р.).

Енн Донован (нар. 1.11.1961 р.) –  американська баскетболістка та тренер. Як гравець у складі збірної команди США двічі стала олімпійською чемпіонкою (у 1984 й 1988 рр.). як головний тренер збірної команди США перемогла на Олімпійських іграх 2008 р.. У 2004 р. Донован стала першою жінкою-тренером, під керівництвом якої клуб «Сіетл Сторм» став чемпіоном жіночої НБА.

Уляна Семенова (нар. 9.03.1952) – радянська баскетболістка. Дворазова олімпійська чемпіонка (1976 і 1980 рр.), триразова чемпіонка світу (1971, 1975 і 1983 рр.), десятиразова чемпіонка Європи, чемпіонка Універсіади 1973 р.. Мала зріст 213 см і 58 розмір взуття.

Марина Ткаченко (дівоче прізвище – Копча; нар. 29.08.1965 у Мукачево Закарпатської обл.) – українська баскетболістка. Чемпіонка Олімпійських ігор 1992 р. у складі Об’єднаної команди. Чемпіонка Європи 1992 р. у складі збірної команди СРСР і 1995 р. у складі збірної команди України. Нині очолює збірну України та є головним тренером і президентом команди ТІМ-СКУФ (Київ).